Сторожова застава: свято українського фентезі

Прочитали: 2089

В першу чергу хочу звернути увагу на той факт, що фільм, чомусь, віднесли до категорії історичного фентезі. Одразу з цим не погоджуюся та прошу сприймати картину виключно як дуже яскраву казку для діточок. Бо тільки так можна зняти купу запитань до картини.

Почну я опис картини з костюмів. Бо у таких фільмах це має дуже велике значення. Художник, який відповідав за це у картині - Антоніна Белінська досить виважено підійшла до своєї роботи і тому, можна сказати, зовнішній вигляд персонажів хоч і був занадто ідеальним, як для умов їх життя, але це кіно, а не точна історична реконструкція, тому о́брази були досить таки «хрестоматійними» та яскравими.

Те ж саме можна сказати і про місце, де відбувалися події. Воно настільки нагадує ілюстрацію до книжкової казки, що розумієш, що це не суворий період середньовіччя, а казковий дворик казкового замку. Але ставити це у мінус картині так само не вважаю правильним. Не знаю, чи ставили автори таку собі мету – зробити вигляд застави реалістичним, але вийшло так, як я описав. Якщо бажаєте – бруду було недостатньо. Чи взагалі не було.

Читайте также: «Червоний». Он же Красный. Он же – фильм

Стиль викладення сюжету теж викликає запитання – занадто лінійно, занадто швидко і доступно. Місцями з провалами по логіці. Але… Якщо вважати цільовою аудиторією дітей, то так воно, мабуть і має бути. Хоча, варто було б додати трохи схем, ускладнюючих для головних персонажів шлях досягнення поставленої мети. Самі персонажі також не до кінця розкриті – не вистачило часу.

Є запитання і до озвучки. Чесно кажучи, на початку фільму було таке враження, що сучасний український дубляж голлівудських стрічок зроблено якось краще. Діалоги трохи ламані вийшли. Сподобалася операторська робота.

Щодо акторської гри, найбільше сподобався, звісно, Роман Луцький. Театр та кіно – брат та сестра і він це довів знов. Переконливий та досить впевнений у кадрі. Також сподобалася робота Єви Кошової – наївна та тендітна дівчинка їй далася непогано.

Одна з головних тем картини – боротьба з власними страхами. Внутрішня боротьба героя якось поспіхом пробігла повз глядача і виглядала награно. Трохи актуального гумору також додано, але більше для батьків.

Читайте также: Бегущий по лезвию 2049: Икону обновили

Про деякі «заполітизовані» аспекти у фільмі, які змогли побачити інші критики писати не бачу сенсу, бо вони не стільки мають відношення до самої картини, скільки до бажання прив’язати тему історичної спадщини Київської Русі до українського кінематографу у цілому. У мене особисто, такого враження, що мова йде саме про землі центрально-північної частини країни та українізацію персонажів «руських народних казок» не виникло, бо тих самих багатирів можна знайти і у казахських казках, наприклад і узурпувати цю «народну, ніби руську, франшизу» кимось - не вважаю за можливе.

Не чекайте від картини історичного та епічного батлу з різноманітними сценами як у «Трої», або подібних фільмах. Цей фільм – казка для дітей. Доволі лінійна та зрозуміла для сприйняття. Комусь, навіть, може запам’ятається. Як на мене – досить непоганий старт вітчизняного кіновиробництва. Не вистачало стандартної «голівудщіни», саундтрека та тому подібних речей, але це вже і не той продукт, який ми бачили раніше від українських кінематографів. Чергова сходинка з багатьох, якими крокує прискореним темпом наш виробник. І треба відмітити, сходинки ці  - все крутіші.

P.S. А ще, у картині є одна дуже важлива частина – це українські краєвиди. Вони підібрані просто неймовірно, за що окремо треба подякувати авторам.

Сторожова застава: Свято українського фентезіСторожова застава: Свято українського фентезі

   #pletenchukclub

Дмитрий Плетенчук