Невидимый батальон: Жизнь после жизни

Прочитали: 1143

Невидимый батальон: Жизнь после жизни.

Коли збираєшся на стрічку про війну, на серці завжди важко. Коли збираєшся на перегляд документальної стрічки – ще важче. Бо розумієш, що зараз побачиш те, що зайвий раз краще не бачити. Але це треба дивитися, особливо тим, у кого досі нема розуміння, що відбувається. Особливо тим, хто вважає, що все минеться без їх участі. Це фільм про людей, за чий рахунок іншим «все минається», але особливість полягає в тому, що це жіночий погляд у всіх сенсах цього слова. Також змушує замислитися і одна з основних ідей картини – статус жінок на війні та в армії. Стереотипи, які і досі для більшості є компасом у розумінні багатьох питань.

Читайте также: Команда фильма «Невидимый батальон» посетила Николаев и рассказала о том, какое «лицо» имеет война ВИДЕО

Одразу хочу звернути увагу, що це кіно якщо не для вузького кола глядачів, то, як мінімум, для дорослої аудиторії, яка здатна не тільки аналізувати побачене та відчувати емпатію, а й цікавиться чимось більшим, ніж акційними цінами найближчого продуктового магазину. Дуже відверте та живе кіно. Цінність картини в тому, що це реальна драма. Акторами стали люди, які не грають, а живуть в кадрі. І ти проживаєш цей дубль разом з ними. При цьому не відчувається атмосфери документалістики, але ти бачиш, що сцени не постановочні. До речі про це я питав одну з трьох режисерок картини – Світлану Лещінську. І іноді ніби відчуваєш присутність. Окремо хочеться відмітити операторську роботу. Мало того, що вона на високому професійному рівні, ще й не кожен митець поїде на такий «знімальний майданчик», де можна випадково самому стати героєм своєї стрічки в дуже сумному сенсі цього слова.

Саундтрек підібрано дуже влучно та він достатньо оригінальний. Бас-гітара та фортепіано – саме те, що мало звучати, як на мене. Так само цікаво представлена інформаційна складова у вигляді титрів, без яких картина втратила б половину сенсу як мінімум. Розкривати зміст не хочу, хоча таємниці ніякої в сюжеті нема, можу лише сказати, що це класичний «до» та «після». Усіх героїнь об’єднує одне – вони всі перейшли ту точку неповернення, до якої не кожний взагалі підійти здатен. І кожна з наших героїнь – це така схожа, але така окрема історія. Важка, але цікава. Як виглядає їх життя після минулого життя. Що вони відчувають, що їх бентежить та дає надію.

Також приємно, що саме наше місто першим прийняло у себе в прокат цю стрічку після столичного прем’єрного показу. Бо авторам здалося, що вони матимуть відгук саме на Півдні країни. Але я впевнений, що найбільший відгук картина отримає саме у закордонного глядача, де зовсім інші орієнтири та цінності та нема нашої, нажаль присутньої, «звички до війни».

Невидимый батальон: Жизнь после жизни.

Серед цікавих фактів слід відмітити, що команда проекту «Невидимый батальон» нещодавно домоглася перегляду нормативної бази, в результаті чого для військовослужбовців жіночої статі стали доступні ще 63 посади у війську, які до цього були закриті за гендерною ознакою. Такі як, наприклад, снайпер-розвідник. Хоча й досі, як стверджують наші героїні, ¾ посад закриті для жінок в армії. Але їм здалося, що цього замало і вони добилися скасування наказу МОЗу №256, який визначав перелік з 450 професій, заборонених для жінок. Отже, для того, щоб захищати свої права, необов’язково бігати «топлес» по головних площах міст, нехай вибачать мене представниці ГО «Інститут гендерних програм» за таке порівняння.

Читайте также: Звёздные войны: 40 лет вместе

Невидимый батальон: Жизнь после жизни.Невидимый батальон: Жизнь после жизни.

#pletenchukclub

Дмитрий Плетенчук