Фронтмен гурту «Без обмежень» Сергій Танчинець: «Я в першу чергу громадянин, потім музикант та артист»

Прочитали: 1035

Український рок-гурт «Без Обмежень» розпочав свою діяльність у Мукачеві на Закарпатті 1999 року. З тих пір було створено понад 50 пісень, записано чотири студійні альбоми та знято дев’ять кліпів. При цьому, деякі пісні групи стали саундтреками до фільмів. Протягом свого тернистого шляху до популярності музиканти підтримували концертами українських військових в зоні АТО, виборювали квоти на українских радіостанціях, запалювали публіку на численних фестивалях, а також стали справжніми зірками в теле-проекті «Х-фактор».

За тривалий час склад гурту час від часу змінювався, а хлопці змогли заполонити серця українців витонченою лірикою у стилі рок. 2018 року миколаївці змогли тричі почути «Без Обмежень» наживо. За лаштунками концерту NikLife поспілкувався з лідером бенду. В інтерв’ю Сергій Танчинець розповів, як йому вдається поєднувати в собі образ сім’янина та рокера, а також зізнався, що ходить на пілінг та не збирається кидати палити. Крім того, він відверто заявив, що у передвиборчий період підтримувати буде лише Петра Порошенко, а зараз Україна знаходиться на підйомі.


NL: Гурт «Без Обмежень» існує ще з 1999 року. А до того, коли ви стали такими популярними, як зараз, пройшло багато часу. Наскільки складно зробити собі ім’я в сучасному українському шоу-бізнесі?

С.Т: Не маючи в достатній кількості ресурсів, фінансів та професійної команди навколо себе, майже неможливо нічого добитися в українському шоу-бізнесі. Але не в грошах справа і не в їхній кількості. Справа, дійсно, в людях, які тебе оточують, які живуть цим проектом так, як і ти.

NL: Ви рокер. Рок пов’язують часто з алкоголем, наркотиками та іншими шкідливими звичками? Це про вас?

С.Т: В келисі у мене ігристе вино, яке я п'ю вже досить давно. І окрім нього не п'ю давно нічого. Я палю.

NL: Хочете цього позбавитись?

С.Т: Якщо чесно, вартувало би сказати, що хочу і так далі. Але мені комфортно курити. Курю довгий час і ця альтернатива для мене спрацювала, мені з ними комфортно. Звісно, треба кидати палити, але коли воно відбудеться – я цього не знаю. Крім ігристого вина я не п'ю нічого, лише можу келих холодного пива випити. Строг дрінкс я не вживаю і думаю, що вони мені просто не потрібні.

NL: Як взагалі підтримуєте у формі свій зовнішній вигляд? Вдаєтеся до косметичних процедур?

С.Т: У нас є бренд-менеджер Юля. Ми її сильно любимо, вона для нас робить дуже багато роботи. Підбирає нам одяг, підбирає нам патчі. Ви не повірите, я користуюсь іноді патчі. Це максимально кумедно, але доводиться, так робити. Вона організовує наш зовнішній вигляд на виступах, концертах, прес-конференціях, кліпах. Я інколи ходжу в зал. Не завжди є час, але намагаюсь знаходити. Моя дружина ходить до косметолога багато років, і інколи вона мене затягує до свого косметолога. Він мені робить пілінг – це надзвичайно хрінова процедура, тому що потім лущиться шкіра з обличчя, але кажуть, що це треба так робити. Я ж пацанчик, а пацанчики вони типу так не слідкують аж занадто за своїм зовнішнім виглядом. Але я все ж таки артист, тому маю виглядати нормально, непогано. Дружина за цим слідкує, Юля за цим слідкує, а я слухняно виконую їх поради і намагаюсь тримати себе в тонусі і нормальному зовнішньому вигляді.

NL: Можна помітити, що крім музики ви також маєте активну громадянську позицію. Як зараз оцінюєте ситуацію в країні?

С.Т: Як громадянин своєї держави, я інколи висловлюю свою суб’єктивну та доречну думку на ті чи інші події в нашій державі. Я в першу чергу громадянин, потім музикант та артист. Якщо моя музична кар’єра стоїть на вагах з громадянською позиція, то в першу чергу, я схилюсь до громадянської позиції. Вважаю це абсолютно розумним і зрозумілим. І хотілося б, що всі артисти, в першу чергу відчувалися громадянами своєї держави, а не заробітчанами в інших країнах. На мою суб’єктивну думку, переважна більшість аспектів життя в Україні після Революції Гідності покращилась. Є проблеми в нас з валютним курсом, з фінансуванням, але це все абсолютно природно. Зараз ми знаходимося на якомусь такому підйомі: ми робимо декілька важливих і важких кроків, які і в майбутньому принесуть свої результати.

NL: Україна наразі у передвиборчому періоді. Чи готові ви за гроші виступати на піарних заходах кандидатів?

С.Т: Тільки якщо мені б подобався б цей кандидат. На даний момент я окрім Порошенко не сприймаю нікого. Порошенко… Я взагалі не хочу говорити про політику, я в ній не дуже орієнтуюся, але чисто інтуїтивно, абсолютно інтуїтивно, окрім Порошенко мені не подобається ніхто. Порошенко також не подобається, але я все-таки думаю, що він зробив свою роботу, яку мав зробити. Зберіг державність, намагається протистояти загрозам, можливо, не так як нам хочеться, але я впевнений, що не всі експерти. На виборах ми, скоріш за все, не будемо працювати, але тільки якщо – за Порошенко. Ні за кого, окрім. У мене немає ніяких політичних амбіцій, я не хочу бути а ні депутатом, а ні Президентом, я хочу бути Сергієм Танчинцем, лідером гурту «Без обмежень» і музикантом, який грає свою музику і приносить цим задоволення.

NL: Які Ви бачите перспективи розвитку України та що для цього потрібно робити?

С.Т: Я абсолютний оптиміст взагалі по життю. Я часто закриваю очі на щось негативне заради того, щоб бачити позитив. Тому я, звісно, маю надію, що все буде добре. Просто для цього життя та розвитку в нашій країні потрібен час. Ми 400 років перебували під амбіціями нашого північного сусіда, працювали на імперію і були в цій імперії. Ми постійно не хотіли в ній бути, але на жаль перебували та постійно боролись за свою незалежність з цією «великою імперією». Зараз отак от за «дві миттєвості ока» не може відбутись багато позитивних змін, і ми всі станемо жити, як в Швейцарії. Нам до цього потрібно рухатись і в політичному, і в фінансовому, і в культурному напрямку.

NL: Наскільки складно поєднувати особисте життя з такою динамічною музичною діяльністю? Чи ревнують вдома?

С.Т: Рокер для мене в першу чергу – це вільна людина. Людина, яка вільна робити все, що йому хочеться. Моя родина, мої діти та дружина, а також батьки, приносять мені величезне задоволення в житті. Без своїх дітей я не уявляю взагалі свого життя. Не знаю, як я жив без першої доньки та як я жив місяць тому без сина. Вони мені абсолютно не заважають бути рокером, а навпаки тільки допомагають. І, найголовніше, що моє рокерство не заважає бути їм в моєму житті. І, от у нас між, так званим рокерством і сімейністю я маю прекрасний паритет, в якому всі відчувають себе комфортно. Дружина моя все наше спільне життя також бере участь в цьому величезному проекті під назвою «Без Обмежень», тому вона вважає це своєю справою також. Вона не має якогось офіційного статусу, але вона моя дружина. Це перша людина, яка чує тексти пісень, з якою я раджусь постійно, і до думки якої я надзвичайно прислуховуюсь. Тому це наша спільна справа, і ревнувати їй тут нема до чого. З такого рокера, як я, насправді можна брати приклад. Тому все нормально.

NL: Чим займаєтесь у вільний час?

С.Т: Не буду вам брехати, немає бажання читати. Фільмів я також не дивлюсь, нема часу. Телевізор вдома вимкнений. Найголовніший мій відпочинок – це дитина. Це щастя, це сонечко, це те, задля чого ми живемо на цьому світі. Це те, для чого ми дані цій землі, або Всевишнім, або Великим вибухом – не знаю, хто в що вірить. Якщо ми говоримо про відпочинок, то я закоханий у Шрі-Ланку. Ми були там один раз, місяць. І коли ми сідали в літак, то ще трошки і я плакав би - настільки не хотів звідти летіти. Це країна щасливих людей. Людей, у яких може нічого не бути, але вони відчувають себе все одно щасливими. Плануємо наступного року, взимку знову полетіти на Шрі-Ланку. Мені здається, що це одна з найкрутіших країн світу.

Над матеріалом працювали: Анастасія Михайлова та Антон Малиновський