Закон України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» дає військовослужбовцю право носити, зберігати й застосовувати зброю під час виконання службових обов’язків. Окремого «цивільного» дозволу Національної поліції на табельну зброю частини для цього не потрібно: її закріплюють наказом командира і обліковують у книзі видачі. Дозвіл на зброю для військовослужбовців у звичному розумінні — це вже інший контур: поліцейська дозвільна система на особисту мисливську чи травматичну зброю поза строєм.
Для родин Миколаєва і області різниця між цими двома режимами має прямі наслідки. Службовий автомат, виданий у частині, не можна залишити в квартирі на Інгульському чи везти у відпустку як особисту річ. Особисту гладкоствольну рушницю, навпаки, без обліку в поліції тримати не можна — навіть якщо власник щодня працює зі штатною зброєю на позиції.
Нижче — юридична основа, види документів, перелік паперів і органи в регіоні, права й межі носіння, а також те, що відбувається, якщо умови порушено.
1. Юридична основа дозволу
Право носити службову зброю випливає не з окремого «дозволу на пістолет», а зі статусу військовослужбовця і наказу командира. Статті 20–22 Статуту внутрішньої служби закріплюють: під час виконання обов’язків військовослужбовець має право носити, зберігати й застосовувати зброю в порядку, встановленому законодавством. Застосування — крайній захід, якщо інші засоби не спрацювали або їх застосувати неможливо; за винятками (раптовий напад, напад із технікою, втеча зі зброєю) має бути попередження і постріл угору.
Коло осіб — військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії, Держприкордонслужби, СБУ, Держспецтрансслужби та інших формувань, утворених за законом. Зброя і боєприпаси, закріплені за ними, залишаються державною власністю. Це прямо відображено в змінах до Закону «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» (закон від 20 серпня 2024 року № 3899-IX): така зброя не переходить у приватну власність лише через факт служби.
Цивільний обіг особистої зброї регулюють інші акти. Базова інструкція — наказ МВС від 21 серпня 1998 року № 622. На період воєнного стану діє наказ МВС від 1 березня 2022 року № 170 про спрощену видачу дозволу на придбання, зберігання і носіння мисливської зброї. Це не «федеральний закон»: в Україні відповідні норми приймають Верховна Рада, Кабінет Міністрів і МВС.
Поширене уявлення, ніби сама військова служба автоматично дає право тримати вдома будь-яку вогнепальну зброю, не відповідає текстам цих актів. Служба відкриває доступ до табельної зброї за наказом і спрощує частину перевірок у поліції. Вона не скасовує обліку особистої зброї і не замінює кримінальну відповідальність за поводження без передбаченої законом підстави.
2. Види дозволів для військовослужбовців
На практиці існують два паралельні механізми. Перший — внутрішній військовий: закріплення штатної зброї. Другий — дозвіл органу поліції на зброю, яка може бути у власності чи користуванні поза виконанням бойового завдання.
| Параметр | Службова (табельна) зброя | Особиста зброя (поліція) |
|---|---|---|
| Хто видає | Командир військової частини | Уповноважений підрозділ Нацполіції |
| Підстава | Наказ, книга видачі зброї та боєприпасів | Дозвіл у Єдиному реєстрі зброї |
| Власність | Держава | Фізична особа (мисливська) або обмежене коло категорій (травматична) |
| Де діє | Служба, бойове завдання, визначені місця зберігання | У межах умов дозволу: зберігання, полювання, тир — не «скрізь і завжди» |
| Строк | Поки зброю закріплено за особою | Зазвичай кілька років; наказ № 170 — на період воєнного стану з подальшим переоформленням |
Джерела: Статут внутрішньої служби ЗСУ (закон № 548-XIV), накази МВС № 622 і № 170, закон № 3899-IX; дані про облік — МВС України, Єдиний реєстр зброї, станом на 2022–2026 роки.
Спрощений поліцейський порядок за наказом № 170 стосується саме мисливської гладкоствольної і нарізної зброї на час воєнного стану. Він доступний, зокрема, військовослужбовцям ЗСУ та інших формувань і учасникам територіальної оборони. Травматичні пристрої йдуть окремою гілкою Інструкції № 622: для контрактників передбачено коротший пакет документів, на строкову службу цей підпункт не поширюється.
3. Порядок видачі та документи
Типовий випадок виглядає так. Військовослужбовець з частини, що базується чи ротується через Миколаївщину, уже має закріплений автомат. У відпустці він хоче оформити особисту гладкоствольну рушницю. Помилка, яка повторюється: людина вважає військовий квиток і довідку з частини достатніми замість дозволу поліції й приносить рушницю додому «доки оформлять». До моменту внесення в реєстр це вже ризик кримінальної кваліфікації, а не «технічна пауза».
Для службової зброї шлях інший і коротший. Командир видає наказ про закріплення, зброю записують у книгу видачі, військовослужбовець розписується за отримання. Медичну комісію поліції і курси «цивільного» поводження зі зброєю тут не проходять: підготовка йде за програмою частини. Забрати штатний зразок «для дому» цим наказом не можна.
Для особистої мисливської зброї під час воєнного стану заяву подають на ім’я керівника органу поліції за місцем проживання або перебування. Наказ № 170 формально зводить старт до заяви і документа, що посвідчує особу, з перевіркою обставин відмови протягом двох діб. На практиці сектори контролю за обігом зброї часто просять повніший комплект — його варто уточнити перед візитом.
- Документ, що посвідчує особу: паспорт-книжечка (копії сторінок 1, 2, 11) або ID-картка плюс витяг про місце проживання з ЦНАП чи «Дії».
- Ідентифікаційний код і дві фотокартки 3×4 см (для частини процедур — 3,5×4,5 см).
- Довідки з військової частини: форма 5, копія картки-замінника або довідка про закріплення зброї; для контрактника за п. 12.3 Інструкції № 622 — довідка з місця служби замість окремих курсів.
- Квитанція про сплату збору і поліс цивільної відповідальності власника зброї — якщо конкретний підрозділ їх вимагає за загальними правилами, а не лише за наказом № 170.
Розгляд за загальною інструкцією — до 30 календарних днів; дозвіл на придбання після позитивного рішення зазвичай діє три місяці, далі зброю ставлять на облік. Подати пакет можна до сектору контролю за обігом зброї, через «Єдине вікно громадянина» МВС або, після появи сервісу у 2025 році, згенерувати вже виданий дозвіл у «Дії», якщо запис є в Єдиному реєстрі зброї.
На Миколаївщині цивільні дозволи ведуть підрозділи ГУНП. Сектор контролю за обігом зброї Миколаївського райуправління приймає за адресою вул. Галини Петрової, 17. Окремі сектори працюють у Вознесенську (вул. Київська, 24), Первомайську і Баштанці. Актуальний телефон і графік прийому перевіряють на сайті ГУНП перед виїздом: адреси в повідомленнях 2024–2025 років частково змінювались.
4. Права і обмеження
Дозвіл або наказ про закріплення не означає право носити зброю в будь-якому громадському місці «для самопочуття». Службову зброю тримають при собі під час виконання завдання або здають до кімнати зберігання частини. У мирних умовах зберігання поза пунктом постійної дислокації, крім випадків, прямо дозволених статутом чи наказом начальника гарнізону, заборонене. Брати штатний зразок у театр, на лікування, в санаторій чи у відпустку не можна.
До правильного рішення ситуація виглядає так: зброю везуть «між ротаціями» в цивільній сумці без запису в книзі видачі. Після того, як частину ставлять на облік видачі, а маршрут узгоджують наказом, змінюється правова кваліфікація переміщення — з ризику ст. 263 чи ст. 410 Кримінального кодексу на службове транспортування державного майна.
Особисту мисливську зброю зберігають у сейфі за місцем, зазначеним у дозволі. Носіння в місті як «заміни службової» цей дозвіл не відкриває. Питання, коли саме можна застосувати вогонь у конкретній побутовій ситуації поза бойовим завданням, статут і кримінальний кодекс розмежовують окремо; готову формулу «стріляти можна, якщо…» з тексту дозволу вивести неможливо — це оцінка фахівця за обставинами справи.
Порушення умов має вимірювані санкції. Незаконне носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) без передбаченого законом дозволу — частина 1 статті 263 КК: позбавлення волі від трьох до семи років. Викрадення чи привласнення військовослужбовцем штатної зброї — стаття 410 КК: від трьох до восьми років, а в умовах воєнного стану чи бойової обстановки санкція частини 4 сягає 10–15 років. Добровільна здача органам влади за частиною 3 статті 263 звільняє від відповідальності за цим складом — але не «заднім числом» після затримання.
5. Практика на Миколаївщині
Окремої відкритої статистики «скільки саме військовослужбовців області мають поліцейський дозвіл» органи не публікують. Відомо інше. На Миколаївщині поліція повідомляла про близько 25 тисяч зареєстрованих власників зброї загалом. За рік кампанії декларування знайденої вогнепальної зброї до секторів звернулися 290 громадян і поставили на облік 315 одиниць, зокрема 198 автоматів, і понад 30 тисяч набоїв. Це облік цивільного декларування, а не штатного озброєння частин.
За даними МВС, станом на 1 квітня 2026 року в Україні на обліку перебували 812 тисяч власників і 1 166 001 одиниця зброї та пристроїв, з них 732 667 — мисливська гладкоствольна. Частку військовослужбовців у цьому масиві відомство не виділяє. З листопада 2024-го до квітня 2026-го задекларували 19 929 одиниць «трофейної» вогнепальної зброї.
Типові питання в регіональних секторах одні й ті самі: чи замінює довідка з частини медичну довідку 127/о; чи можна переоформити спрощений дозвіл воєнного стану після його скасування без нового пакета; куди дівати особисту рушницю, якщо власника знову відправляють у зону бойових дій довше ніж на три місяці. Відповіді залежать від актуальної редакції інструкції і практики конкретного сектору, а не від усного «так роблять усі».
Часті запитання
Чи потрібен окремий дозвіл, щоб носити службову зброю?
Ні. Підстава — статус військовослужбовця, наказ командира і запис у книзі видачі. Поліцейський дозвіл на табельну зброю частини не оформлюють.
Які документи потрібні для особистої зброї і куди нести їх у Миколаєві?
Заява, паспорт (або ID і витяг про проживання), код, фото, довідки з частини про службу і закріплення зброї. Подають до сектору контролю за обігом зброї (у Миколаєві — вул. Галини Петрової, 17) або через електронні сервіси МВС.
Де можна носити зброю поза територією частини?
Службову — лише в межах завдання і маршруту, визначеного командуванням. Особисту мисливську — у межах умов дозволу, не як заміну табельної в місті. Конкретні межі застосування вогню цей текст не замінює.
Що буде за носіння без підстави або за порушення умов?
За статтею 263 КК — від трьох до семи років позбавлення волі за вогнепальну зброю без дозволу. За привласнення штатної зброї — стаття 410 КК, у воєнний час санкція жорсткіша. Адміністративні склади стосуються передусім порушення правил зберігання вже облікованої зброї.
Що робити далі
Якщо потрібна лише табельна зброя для служби — звернутися до командира (начальника служби озброєння) і перевірити, що закріплення внесене до книги видачі; окремий візит до поліції для цього не потрібен.
Якщо йдеться про особисту мисливську зброю — спочатку уточнити в секторі на вул. Галини Петрової, 17, який пакет приймають саме цього тижня (наказ № 170 чи повний комплект за № 622), зібрати довідки в частині й подати заяву; орієнтир розгляду — від двох діб за спрощеною процедурою до 30 днів за загальною.
Якщо зброю вже придбано або знайдено без обліку — не перевозити її «на всяк випадок», а задекларувати чи здати через 102 або сектор ГУНП. Добровільна здача за частиною 3 статті 263 КК знімає кримінальну відповідальність за цим складом; зберігання «до зручного моменту» — ні.
Якщо дозвіл уже є, а власника знову направляють у довге відрядження — з’ясувати в тому ж секторі порядок зберігання особистої зброї на час відсутності понад три місяці, щоб не отримати протокол за порушення умов зберігання після повернення.