Матвій Дейнека

Кошториси він уперше побачив не в редакції, а в ліцеї, де рік працював методистом: складав розклад і носив директорці зведення по теплу, бо саме вони щоосені зривали батьківські збори. Освіту до того міняв — з економіки підприємства перевівся на публічне управління ще на другому курсі. Писати почав випадково: знайомий попросив пояснити людям, що саме ухвалила сесія, бо протокол ніхто не дочитував. Пояснення розійшлося краще за сам протокол. Тепер тримає план тижня, вичитує чужі тексти й пише підсумки. Цифру з брифінгу звіряє не з релізом пресслужби, а з додатком до рішення, де вона стоїть рядком. Розходяться — матеріал чекає.