Отпечаток СССР и город-вызов: каким видят Николаев студенты Украинской академии лидерства

Прочитали: 2314

Говоря о Николаеве, можно услышать множество разных мнений. Часто они резко негативные, но в то же время многие говорят и о позитиве - особенно отмечают активных людей, которых все чаще можно встретить на улицах города. Такого же мнения придерживаются и молодые ребята из Украинской академии лидерства, которые около трех месяцев назад на 10 месяцев приехали в Николаев. NikLife пообщался с некоторыми из них, узнал первые впечатления от встречи с городом, и изменилось ли что-то за три месяца их пребывания здесь.

Украинская академия лидерства – это новый формат обучения, в котором делают акцент на физическом, эмоциональном и интеллектуальном саморазвитии личностей как будущих лидеров. Юные ребята проходят свое 10-месячное обучение в Николаеве, приезжая из разных уголков страны.

Надежда Билецкая, город Киев

Поначалу город показался Надежде серым и обыденным, который до сих пор хранит на себе отпечаток СССР, а жители очень негативно реагировали на украинский язык, из-за чего часто возникали конфликты.

— Коли я приїхала в Миколаїв, то перше враження було далеко не позитивним. Місто здалося досить сірим, буденним, де все обертається навкруги закинутих заводів. Як на мене, це дуже «радянізоване» місто, де досить багато сміття і промислових будівель. Не менше здивувала й велика кількість безпритульних собак. Під час першої нашої пробіжки (студенты УАЛ бегают каждое утро, – прим. ред.) на нас накинулося декілька собак і це справді страшно. Мені й досі страшно виходити ввечері на вулицю, бо видно, що дуже багато людей вживає алкоголь і курять, а ще іноді дуже бурхливо-негативно реагують на українську мову. Тому в маршрутках часто виникали конфлікти з жителями, які казали, що ми понаїжджали в їхнє місто й позоримо, – рассказала она.

Также в первое время Надя думала, что население в Николаеве очень пассивное и не знает историю города, но после немного сменила свое мнение – активных людей в городе много, но им попросту не хватает некоего «толчка» к действиям.

— Під час наших соцопитувань дуже часто зустрічалися з пасивністю населення і тим, що жителі Миколаєва зовсім не знають історію свого міста, а вона, як виявилося, дуже цікава. Звичайно, перший місяць через це все в мене трохи був шок і ностальгія за рідним Києвом. Проте після декількох екскурсій і прогулянок я зрозуміла, що тут справді є достатньо красивих місць, яким просто треба трохи додати життя і вдосконалити. Наприклад, набережна або парки в центрі. Також переконалися, що місцеві жителі готові щось робити й змінювати, але їм не вистачає певного поштовху й тут живе багато небайдужих людей. Наприклад, під час нашого перформансу про Бабин Яр на Соборній одна жінка, дивлячись на це, навіть заплакала. Ще ми співпрацюємо з деякими школами й побачили, що дітям цікава якась громадська діяльність, але їм не надають такої можливості. Навіть, коли ми прибирали територію біля Академії, до нас приєдналися три дівчинки. Я вважаю, що це вже маленька перемога й стимул нам робити ще більше для Миколаєва, аби люди бачили нові можливості, більше позитиву й альтернативу. Наразі враження трішки змінилися на краще, – поделилась Надя.

Богдан Скоропад, город Львов

Еще один студент УАЛ Богдан приехал с Западной Украины и начал свое знакомство с городом с Николаевского железнодорожного вокзала, что оставило у него негативные эмоции. Однако контрастом к этому стало здание горсовета, которое, по его мнению, самое красивое в Украине. В целом юный лидер уверен, что Николаев город вызовов, ради которых они сюда и приехали.

— Я намагаюся бачити позитивні сторони, але в Миколаєві моя подорож почалася з негативу. Залізничний вокзал, на який я прибув поїздом Київ — Миколаїв, вразив своєю занедбаністю. Дуже багато бездомних собак, але це виклик. Коли ми пішли на першу екскурсію містом, я побачив дуже гарні будівлі. Міська рада мене вразила, мабуть, найгарніша в Україні. Миколаїв - це місто, яке кидає багато викликів, але для цього ми тут. Дуже сподобалась вулиця Соборна. Зараз ми живемо в Корабельному районі і тут мені найбільше до вподоби пляж «Чайка», зараз з командою думаємо, як його модернізувати і зробити привабливим для мешканців, – рассказал Богдан.

Софія Осовська, город Ильинцы (Винницкая область)

При этом у Софии из Винницкой области первые впечатления от Николаева были скорее позитивными – изначально она думала, что город стоит недалеко от моря, но реальность её не сильно расстроила. В первую очередь, ей очень понравилась улица Соборная, а здание городского совета и вовсе вызвало неподдельное удивление.

— Коли мені сказали, що я їду в Миколаїв, я про це місто нічого не знала. Знала тільки, що тут будуються кораблі і що воно біля моря. Як виявилося, моря тут немає і Дніпро тут також не тече. Що мене одразу здивувало, так це вулиця Соборна, вона неймовірна. Там дуже гарно, вона дуже широка, а міська рада  це просто «Вау!». Я не розуміла, чи я в Америці, чи в Миколаєві, про який я нічого не знала і не сподівалася побачити таку будівлю. У місті дуже багато дерев, які класно все прикрашають, тому що вони дуже специфічні і ростуть тільки на півдні України, і я рада, що їх не вирубують, – поделилась своими впечатлениями София.

А вот огромное количество рекламы все-таки оставило негативный след – однажды девушка смогла насчитать около 15 рекламных объявлений на одном квадратном метре. Кроме того, её расстроило то, что красивые дома со старинной архитектурой перекрашивают в ядовито-яркие цвета.

— Дуже багато реклами, яка захаращує. Багато будинків, обліплених грецькою символікою, але пофарбовані у яскраві кольори. На один квадратний метр я нараховувала близько 15 маленьких реклам, стендів, вивісок. І це проблема всієї України, – считает она.

Тем не менее, София уверена, что Николаев можно сделать крутым курортным городом со своим брендом.

— Миколаїв має потенціал стати гарним курортним містом з власним брендом. Це місто велике і відкрите – це дає можливості створити тут щось дуже класне. В місті є багато викликів, але ми бачимо і крутих людей, які живуть у ньому.

Екатерина Ганус, город Кременчуг (Полтавская область)

До приезда в Николаев Катя какое-то время провела в Виннице, которая считается одним из самых комфортных городов Украины, в то время как Николаев обычно в рейтингах «пасет задних». Из-за этого ей было психологически тяжело в первые же дни, когда она столкнулась с грубостью водителей маршруток и огромным количеством забегаловок.

— Коли я тільки приїхала у Миколаїв, мені було важко психологічно. Бо тоді я щойно приїхала з Вінниці, яка вважається найкомфортнішим містом України. Там смітнички розмальовані, там на переходах написано «подивись ліворуч». Є такі дрібнички, які складають враження, що про тебе дбають. І ось після відпочинку там я потрапила у Миколаїв, де в перший день зіштовхнулась з грубісттю водіїв маршруток, дивною реакцією на українську мову, загальною сірістю. Була також здивована кількістю генделиків у Корабельному районі, декілька є і біля нашого осередку. Ввечері чую, як лунає музика.

Но за три месяца, как рассказала Катерина, она успела познакомиться с большим количеством интересных людей, которые горят желанием менять город к лучшему.

— За три місяці я познайомилась з великою кількістю кльових людей серед активістів, студентів, школярів. Я бачу, що тут є життя, що є ті, хто хоче змінювати, – уверена она.

Отдельным приятным бонусом, как рассказала Катя, стали интересные рестораны и кафе, которые передают дух города.

Остается надежда, что Николаев с каждым днем будет вызывать у студентов УАЛ все больше позитивных эмоций, а они своей активностью смогут добиться главной цели и сделают город ярче, чище и добрее.

Фото: NikLife, УАЛ.

Антон Малиновский