«Стус не був жертвою, він був героєм»: Кипиани в Николаеве представил книгу с материалами дела диссидента

Прочитали: 439

Известный историк и журналист Вахтанг Кипиани в Николаеве, где провел свое студенчество, презентовал свою книгу «Справа Василя Стуса». В стенах научно-педагогической библиотеки он представил дайджест материалов, объясняющих как и за что в действительности судили украинского поэта и диссидента.

В этой книге собраны документы из шеститомного уголовного дела, которое хранится на полках бывшего архива КГБ УССР в Киеве (ныне – Отраслевой государственный архив СБУ). Здесь помещены архивные документы по делу Василия Стуса: протоколы обысков, допросов, письма, статьи, фотографии, статьи Вахтанга Кипиани, а также известных диссидентов – Василия Овсиенко и Леонида Бородина. 

— До цього усі матеріали, що стосуються справи Стуса, були засекречені. В КГБ зберігаються шість томів кримінальної справи Стуса. Це можливість побачити людину, яка опиняється в дуже складних фізичних умовах. Він був здоровою людиною, він був одинаком [не належав до якоїсь великої групи], в цікавий спосіб він починає боротися за свою гідність і захищати інших дисидентів. Ця боротьба за свою власну гідність та гідність інших людей і є сутність цих кількох сотень сторінок цього тому. [...] Я думаю, що це Стус – це така велика фігура для української культури, що завжди на часі. Ми зараз дуже боляче реагуємо на спроби Російської Федерації як агресора вплинути на нашу ідентичність. Путін говорить, що ми – один народ.Читаючи такі книжки, ми розуміємо, що ми не є і не були одним народом. І Стус як поет і громадянин давав оцінки цій державі тьми. [...] Стус не був жертвою, він був героєм цих обставин. Він неймовірно гідно вийшов із випробувань, – рассказал Кипиани во время общения с журналистами.

Книга состоит из 700 страниц, она является четвертой в рамках сотрудничества проекта «Историческая правда» с харьковским издательством «Vivat». Сама презентация уже пятая по Украине – ранее «Дело Стуса» могли увидеть на территории Западной Украины и в Киеве.

Автор рассказал, что Василий Стус (1938-1985) не смог побывать на презентации одной из своих книг – в Украине их не печатали, а сборники стихов ходили по рукам в самиздательском виде, и публиковали их только за границей. Участие в движениях, несогласных с русификаторской и антиукраинской политикой, а также активная правозащитная позиция дважды приводили Стуса на скамью подсудимых – по статье «Антисоветская агитация и пропаганда». 

Отдельное внимание во время презентации Кипиани уделил взаимодействию Стуса с его правозащитниками и советским адвокатом, Виктором Медведчуком, ныне действующим политическим деятелем.

— Стус поспілкувався з ним (Віктором Медведчуком – ред.) і сказав: «Я не потребую вашого захисту. Я буду себе захищати сам». Радянська система не могла йому цього дозволили. Він дуже хотів, щоб на суді були присутні літератори, правозахисники або спостерігачі від центру «ПЕН-клуб». Це було неможливо, проте він просив адвоката та свідків поставити це питання на розгляд. А радянська система була настільки тупа, що сама фіксувала свій злочин. [...] Стус, бачачи, що адвокат не може йому нічим зарадити, відмовляється від нього. Юридично, це нічого не змінювало. Навіть, якщо людина відмовлялась, адвокат мав бути. Що на той час, у 80-ому році залежало від адвокату? Ніщо. Жоден адвокат дисидента його не врятував. Всі отримували 10+5. Але, у частини цих людей (дисидентів – ред.) залишилися спогади про своїх адвокатів, і вони вели себе зовсім по-різному. Що міг зробити адвокат Василя Стуса? По-перше, справді представляти інтереси свого клієнта, – подавати клопотання, бути вимогливим. Це ніяке не геройство, це просто вимога і можливість захищати людину у законний спосіб. Медведчук цього не робив. [...] Навіть в останньому слові адвоката є фраза: «Мій підзахисний заслуговує на покарання». В матеріалах цього немає. Ця теза звучить так: «Кваліфікація дій мого підзахисного є вірною». Тобто, замість того, щоб сказати, що слідство неправильно розглянуло і трактувало матеріали справи, але він врятував свою репутацію як адвоката, – поделился Кипиани.

В конце августа 1985 года Василия Стуса наказали карцером за то, что он, читая книгу в камере, облокотился рукой о нары. В знак протеста он объявил сухую голодовку, а в ночь с 3 на 4 сентября умер. Произошло это в лагере возле села Кучино Пермского края. Жене запретили похоронить Стуса в Украине. Только после завершения срока заключения, в 1989-м году родные смогли перевезти его прах на родину.

Во время мероприятия историк отвечал на вопросы гостей и максимально передал всю историю жизни Василия Стуса.

Напомним, что вскоре увидит свет фильм о судьбе украинского поэта и диссидента Василия Стуса.