Берсон неоднозначно высказался о проблеме харассмента: «Кто виноват, прежде всего, если не эти женщины?»

Прочитали: 988

Директор Николаевского национального академического украинского театра драмы и музыкальной комедии Николай Берсон прокомментировал секс-скандал с преподавателем главного театрального университета страны и глобальную проблему харассмента в отношении актеров и актрис. 

Отвечая на соответствующий вопрос NikLife во время своей пресс-конференции, Берсон рассказал о том, что некогда пресек подобный случай в своем учреждении. Однако, касательно проблемы в целом высказался неоднозначно: по его мнению, в первую очередь виновны женщины, которые дают повод к себе домогаться. 

В начале сентября Народного артиста Украины и преподавателя Киевского национального университета имени Карпенко-Карого Владимира Талашко обвинили в изнасиловании 17-летней девушки. Еще месяц назад ряд студенток и абитуриенток вуза заявили о домогательствах с его стороны. Скандал вокруг этой темы не утихает, а только набирает оборотов. Поэтому, мы спросили у Николая Берсона, что он думает о ситуации как член Национального союза театральных деятелей Украины, доцент, Народный артист Украины и руководитель учреждения национального уровня, и насколько, по его мнению, защищены от харассмента украинские артисты.

Он рассказал, что не очень понимает кампанию Me Too, которая подчёркивает осуждение сексуального насилия и домогательств, что стартовала в результате скандала с кинопродюсером Харви Вайнштейном. В то же время не отрицает, что явление харассмента присутствует. Но все же, по его словам, женщины позволяют этому случиться. Даже в николаевском театре была ситуация, когда приглашенный режиссер определенным образом мог помочь в получении заветной роли. И там якобы имела место провокация от актрисы. 

— Ось, з’явилась така тема в Голівуді, і нам потрібно не відстати: давайте викривати такі речі. На Заході і у нас трошки різні менталітети. Може бути – так. Але, є взаємовідносини. Один раз у нас такий запрошений режисер був. Я не стану називати його ім’я. До мене прийшла актриса і каже: «Якось він так до мене залицяється». Я кажу: «А ти давала привід?». Вона: «Ні-ні-ні». Тут зібрав я акторів на розподіл ролей. Назвав, хто кого грає. А вона встає і каже: «Ой, я як можна отримати ось цю роль». Називає одну з ролей. А цей запрошений говорить: «Ви не знаєте, як? Підійдіть, поговоримо». Я встав і сказав: «Я розподіл роблю. Не дав тебе в розподіл, сиди і все». Я до чого це кажу. Це була провокація. Вона хороша, порядна, людина. Але трохи це була провокація з її сторони. Що значить: «Як отримати роль?». Треба перш за все, щоб порядними були не тільки викладачі, а й дівчата – не треба давати приводу. Спокуса є. В нас (у Миколаєві – NL) такого немає, але на Заході і у Києві спокуса є, – вибирає режисер, хто може зіграти роль. [...] У нас в театрі, зі мною погодяться, ніколи такого не було. Всі дуже порядні запрошені режисери. Я призначаю на ролі. [...] І дівчата в нас дуже порядні. У нас багато сімейних пар працює, – поделился Берсон.

По мнению Берсона, инимный контакт в рабочей среде зачастую не имеет принудительный характер. И женщины (именно на них акцентировал спикер, несмотря на то, что в отношении мужчин харассмент также имеет место) соглашаются на него ради карьеры, раскрывая данный факт уже тогда, когда добились славы. В это же время он вспоминает Людмилу Гурченко, чья карьера пострадала именно из-за ее отказа Ивану Пырьеву.

— Зараз багато порозкривали. Ось, Валентин Плучек. Видатний режисер, головний режисер Театру сатири. Вже всі знають, що в нього стояв диван, і всі йшли через цей диван. Це правда. І Тетяна Васильєва,  чудова актриса, – з перших джерел знаю, – бігла по коридору, спідницю задирала і забігала у кабінет. Це її вибір. Ніхто його не засуджував, і все продовжувалось. Погано це? Погано. Але хто винен перш за все, як не ці жінки? Але, є і провина тих, хто володіє цим. Від їх порядності, культури, об’єктивності залежить, щоб отримав роль той, хто її заслуговує. У нас в театральному та кіномистецтві прикладів було багато. Класичні – це Плучек та Іван Пир’єв, чудовий режисер, всі актриси проходили через нього. І Гурченко, на жаль, тому що сказала «Ні!», не знімалась 15 років. Він, що, її за горло брав? – продолжил Берсон.

Что касается Талашко, он не уверен в его вине, но ознакомлен с реакцией его коллег в ВУЗе. Они боятся, что могут пострадать от своего отношения к студенткам, «как к дочерям». 

— Зараз там викладачі всі поховалися, зникли. Я знаю, я ж спілкуюся. Хтось там відноситься к студенткам, як к своїм дочкам. А зараз всі хвилюються. Має бути доказова база. Я побачив відчуття викладачів там. І вони, не тому що, хтиві чи хочуть дівчат, але кажуть: «Де гарантії, якщо ми відносимося суворо, дівчата не об’єднаються і не скажуть, що він приставав?». І ми любимо розкривати таке. Це складна річ. Не можна сказати, що це типово. В кожному разі треба з’ясовувати обставини. Талашко я знаю не так багато. До нас у Щербані (с 1975 по 1981 год Берсон был директором Дома культуры села Щербани Николаевской области – NL) приїжджала знімальна група «В бой идут одни старики» (широкую известность Талашко принесло именно участие в этом фильме Леонида Быкова – NL). Я теж зустрічався. *сміється* Зараз не знаю, чи можна казати. Там був секретар горкома партії, і я їх приймав. Вони ночували у нас в готелі. Мені вже потім нянічка розказувала, що цей секретар зайшов у ввечері до жінки у кімнату. Вона кинула в нього чобітком. Розумієте відношення? Є певні речі, є певні запобіжники у кожної жінки. Ніхто не буде хвататися за горло. 

Директор укрдрама против, чтоб подобные проблемы поднимались массово в рамках определенной кампании и по истечению времени. Вайнштейна ему даже жалко. 

— З іншої сторони, ось вона хоче отримати роль як завгодно. Мені трохи дивно дивитися, як голлівудські жінки, які стали асами, звинувачують тих, хто дав їм поштовх. Ось відразу – да: відверто йди та кажи. А що ж пройшло 20 років, і ти витягуєш? Цей бідний режисер голлівудський (Гарві Вайнштейн – NL), йому жити залишилось два-три роки, а йому дали 23 роки. Не можна так. Те, що це може бути і має місце – я впевнений. Але витоки і винуватих треба з’ясовувати. Я не захищаю ні одну сторону. Жінкам, можливо, потрібно більше захисту – так. Але сьогодні ми кажемо про рівноправ’я. Дівчата і жінки кажуть: «Ми повинні бути з чоловіками на рівних правах». Тоді і відповідальність має бути на рівних. Вас ніхто не примушує. Якщо це знущання та збезчещення – це кримінал. У всіх інших стосунках – треба розбиратися. У нас такого немає. А те, що це може бути, і що це проблема – так. Але я б цю проблему з топором не вирішував. Наскільки він провинен – не можу сказати. Він – цікава людина. Не сказав би, що визначний актор. Спокійний. На жаль, 76 років, піде на пенсію. Мені завжди жаль, коли йде «кампанєйщина». 

Стоит отметить, что согласно исследованиям, четыре миллиона украинцев лично знают кого-то, кто стал жертвой сексуальных домогательств. В то же время 40% жертв харассмента не обращались за помощью, чтобы наказать обидчика. 

Харассмент — это совокупный термин, которые включает жесты, выражения, шутки и другие действия, которые оскорбляют, унижают или пугают человека. При этом, не всегда присутствует сексуальный подтекст. Когда человеку свистят вслед из-за его ориентации или расы – это тоже харассмент. Стать жертвой дискриминирующего поведения можно где угодно: на улице, в школе, в университете, на работе или в транспорте. 

Доказать, что вы стали жертвой харассмента, непросто, хотя обидчик (или обидчица) и нарушает закон «Об обеспечении равных прав и возможностей женщин и мужчин». В случаях сексуальных домогательств человеку грозит уголовная ответственность. При этом, сексуальные домогательства — это не только о принуждении к сексу. К этой категории также относятся угрозы, запугивание, прикосновения, пощипывание и другие действия, совершаемые без согласия человека, которые психологически или физически унижают его.