Алкоголь, фемінитиви, космос та європейські цінності: інтерв'ю з Дмитром Зезюліним, солістом LATEXFAUNA

Прочитали: 7347

Миколаїв став першим українським містом, де на час оселився павільйон House of Europe, універсальний майданчик для освітніх і культурних ініціатив. Протягом трьох тижнів він був центром трансляції проєвропейської культури і зосередив навколо себе прогресивних людей, які цікавляться актуальними тенденціями і цікавими перспективами.

Відкривала програму запальна реп-зірка Alyona Alyona, а закривали роботу павільйону космічний і модний гурт LATEXFAUNA, яка з 2015 року закохує в себе тисячі слухачів своєю ліричністю, чесністю, натуральністю і небанальним сюжетом композицій.

NikLife поспілкувався із солістом колективу Дмитром Зезюліним про євроінтеграцію України, творчість та місце в ній фемінітивам, алкоголю і космосу. Також фронтмен розповів нам, якою бачить аудиторію гурту, і які почуття вони хочуть викликати у своїх поціновувачів. 


NL: Раді вітати вас вперше у Миколаєві. Розкажіть, будь ласка, які ваші перші враження від міста?

Д.З.: Багато гарних жінок. Ось мої перші враження.

NL: А як вам Соборна площа, на якій ви виступаєте? 

Д.З.: Клас, все дуже охайно. Мене всі так лякали: «Миколаїв, Миколаїв – це так страшно». А тут все нормально. 

NL: Хто ж вам таке казав? 

Д.З.: Та був по роботі групхед, сам з Миколаєва, Ігор Тулуб. Ну він так, і тепло відзивався про Миколаїв, але і казав, що тут бувають, канєшно, свої якісь жахливі речі.

NL:  Як ви вирішили знайомитися із місцевою публікою? 

Д.З.: Ми вирішили просто вийти і зіграти свою музику. Годинну програму, хіти і не хіти. Для нас всі пісні особливі. Є більш улюблені, є менш улюблені, але граємо всі, які вважаємо валідними для цього дійства. 

NL:  Чи знайомі ви з ідеєю проекту House of Europe? 

Д.З.: Я так собі розумію, що це інтеграція суспільства до європейських цінностей. 

NL: Як, на ваш погляд, в Україні розвиваються європейські цінності, культура? 

Д.З.: Вона розвивається набагато краще, ніж на всьому нашому пострадянському просторі, але значно гірше, ніж хотілося б. Тому що все ж таки є проблема освіти. Звичайної освіти та просвіти. Сьогодні незначними темпами, люди дуже повільно прививають собі культурні звички. Ви можете їхати і бачити, як люди кидають на підлогу «бички» і все тому, що у нас не прокачано цінність розвитку людини як культурної особистості. 

NL: Чи почали ми рухатися вперед за останні роки? 

Д.З.: Напевно так. Ви бачите, що Україна поміж усіх пострадянських країн, якщо не рахувати Латвію, Литву та Естонію, має найбільший прозахідний вектор. З 91 року цей вектор був заданий. Але з 2014 року це найбільше таке прагнення України.

NL:  Що може покращити ситуацію?  

Д.З.: Я вважаю, що освіта та просвіта. Починаючи з виховання дітей, з дворічного, трирічного віку їхніми батьками. Потім – продовження формування цінностей у шкільному віці, інституті і так далі. А для цього потрібні міцні лідери думок, в першу чергу. 

NL: Чи є LATEXFAUNA двигуном прогресу? 

Д.З.: LATEXFAUNA є таким естетичним орієнтиром в музиці, як мені здається. Тому що вся наша музика базується на європейській музиці 70-80-их років.

NL: У ваших піснях дуже часто використовуються фімінітиви: наприклад, «дослідниця», «космонавтки». І це не дивлячись на те, що люди у нашому суспільстві не сприймають такі слова, та в перевазі тяжіють до патріархальних цінностей. Зокрема, у Миколаєві. Розкажіть, чому власне ви використовуєте фемінітиви?

Д.З.: Ніякої персональної позиції в це не вкладається. Це просто слова, які ми використовуємо в житті. Якщо ж ви хочете мене запитати, як я ставлюся до рівноправ'я статей, то я завжди був у таких колах, де жінки мали супер-рівні права, а може навіть і більші, зокрема в моїй сім'ї. Я завжди своїй мамі говорив: «Устроїла тут матріархат». (посміхається)  

NL: Якщо ми поринемо далі в тему вашої творчості, то можемо побачити, що тексти перетинаються з космічною тематикою. Виникає питання: чи не хочете ви і  ваша команда стати космічними туристами? 

Д.З.: Ну може і так, але я собі це поки не дуже уявляю, бо технології не дуже розвинені, аби там був справжній туризм. Побачимо, що буде через 30 років, але я б залюбки б злітав на Місяць. Було б цікаво відвідати інше космічне тіло. Якби справді влаштовували б тури на Місяць, з прогулянками, з поверненням назад. 4 дні туди, 4 дні назад. Там треба летіти 400 тисяч кілометрів зі швидкістю кулі, не кожен це витримає. Але якби була налагоджена крута система, щоб автобусом можно було б туди полетіти, там погуляти, поїсти космічних хот-догів і повернутися назад, то чому б ні? Я б залюбки. Кажуть, аби наш світ вижив, нам потрібно стати транс-планетарним видом, тому що так як спека розвивається, то Земля може стати непридатною для існування людства. Тому у нас немає іншого виходу, як переселитись на інші планети, але для цього потрібно подолати швидкість світла.

NL: А чи дивились ви фільм «Ще по одній», де герої вирішили піти на експеримент та пити кожного дня, і життя на якийсь час ставало легшим? Цього року він отримав «Оскар». У ваших піснях також багато уваги прикуто до алкоголю. Ви самі розповідали, що писали деякі пісні під впливом міцних напоїв. Тож, чи погодились би ви на такий дослід? Чи, можливо, ви вже маєте спостереження того, як відрізняється життя без алкоголя та з?

Д.З.: Знаєте, я в такому експерименті прожив багато років, і більше року я не пив алкоголю зовсім. Одразу можу сказати, що життя стає повнішим без алкоголю, повнішим, повноцінним, наповненішим. Алкоголь – це велике гальмо, яке зупиняє і збиває, замилює наш фокус. Я люблю алкоголь, я дуже сильно люблю алкоголь. Можно сказати, я за ним дуже сумую. Але відсутність алкоголю в житті дає мені стільки досягнень! І в мене за цей рік, стільки досягнень, що мені здається, я за все життя стільки не досяг, як за один рік без алкоголю.

NL: Якою є ваша аудиторія? Чи змінювалась вона за ці п’ять років?

Д.З.: Ну якщо говорити про викрасталізуваний портрет, то це зазвичай люди за 30 років, з непоганим достатком, з гарним смаком на одяг, на розваги, на подорожі. Як каже наш звукорежисер, ні на одну групу не приходить стільки доглянутих людей, стільки гарних жінок, як на LATEXFAUNA. У нас дуже повноцінний слухач з почуттям гумору, з необмеженим поглядом на естетику, його не лякає наша лірика, вона не приносить йому дискомфорту, тому що воно дуже естетичне і дуже західне. Тому що LATEXFAUNA за своїм звучанням дуже західний продукт.

NL: Alyona Alyona, яка виступала на відкриті павільйону, до речі сказала, що побачила в Миколаєві велику кількість креативної молоді, яка намагається виглядати стильно. 

Д.З.: На жаль, ми не встигли нічого побачити. Приїхали тільки в готель і пішли їсти шашлики. Шашлик супер, самий вкусний за останній час. Ми бачили тільки набережну, ходили пройтись. Поїли і пішли в готель трошки поспали, бо у нас всі ці дні дуже велика кількість переїздів на автобусі.

NL: Чи легко вам далася дорога до нас? Не потрапили в затори? 

Д.З.: Нормально, ми їхали вже вночі. 

NL: Які у вас плани після Миколаєва? 

Д.З.: Далі ми повертаємося в Київ, у нас кожні вихідні виступи. Кожну пятницу ми кудись вирушаємо, на тиждень у нас може бути по декілька концертів, п'ятниця, субота та неділя. У нас все літо розписано, до початку вересня. По три концерта на тиждень. 

NL: Круто. Де ви більше відчуваєте публіку, на багатотисячних концертах, чи більше на таких камерних?

Д.З.: І такі виступи на 3000 людей бувають дуже приємними, і як, наприклад, у нас була приватна вечірка на 30 людей під сценою, і було не менш приємно для них виступати, тому що вони знали, співали слова, і ми відчували, що співаємо для когось, і грали для когось. Особливого це значення не має скільки людей. Важливо, як вони себе поводять. 

NL:  Що б ви хотіли, щоб люди відчували, коли чують вашу музику?

Д.З.: Я хочу, щоб вони відчували себе п’яними або ніби вони під наркотиками. Щоб вони відчували повний релакс і кайф. Тому що наша музика створена винятково для кайфу і для того, аби забарвлювати життя в кайфові кольори. 

Над матеріалом працювали Анастасія Михайлова та Олена Сидорова, спеціально для NikLife.