«Ця епоха лайків усе знецінює»: Христина Соловій про натхнення, Євробачення та передвиборчі пропозиції

Прочитали: 4631

Нерідко телевізійні вокальні шоу «запалюють» нові зірки на українській естраді. Яскравий тому приклад – наразі популярна авторка пісень, талановита співачка Христина Соловій, в минулому – півфіналістка вокального шоу «Голос країни-2013». Її дебютний відеокліп «Тримай» увійшов до списку найбільш популярних україномовних музичних відео на YouTube і приніс співачці премію YUNA.

Чуттєвою лірикою дівчина полонить серця поціновувачів української музики по всій країні. У лютому цього року вона нарешті познайомилася із миколаївською публікою, а NikLife не втратив можливості поспілкуватися із Христиною про її творчу діяльність. У розмові Соловій порівняла Миколаїв із сонним Твін Піксом, розповіла про свої уподобання у літературі та кінематографі, а також поділилася, що робить із квітами, які їй дарують на концертах. Крім цього, співачка відверто розказала, чи пропонували їй політики взяти участь у їх передвиборчій агітації, чому вважає Євробачення політичним конкурсом, і як її біля під’їзду чекають шанувальники.


NL: З яким настроєм приїхали до Миколаєва? Що встигли побачити?

Х.С.: Миколаїв мені дуже нагадує Дрогобич (рідне місто Христини – ред.). Їхала з вокзалу, вулички викликали у мене саме такі емоції. На жаль, особливо нічого не побачила, окрім річки та готелю. Проте я проїхалася містом: мало людей, сонний такий Твін Пікс, тільки без гір.

NL: Які враження від туру?

Х.С.: Мені було дуже приємно познайомитися з людьми, які прийшли на мою авторську музику, а не народні пісні. Хоча, були і ті, і інші. Дуже різні емоції у людей. Вони по-різному їх проявляють. На Заході люди стримані – в собі все переживають. Трохи на Схід, і в Центральній Україні, в Києві, люди більш відкриті, люблять проявляти емоції.

NL: Що робите з квітами, які вам дарують на концертах?

Х.С.: Відношу до пам’ятників, якщо я в місті менше, ніж добу. Інколи залишаю працівницям готелю. Звісно, якщо їду додому, забираю з собою.

NL: Чим ви надихались під час створення пісень для нового альбому «Любий друг»?

Х.С.: Це був дуже довгий період, коли натхнення йшло до мене з різних сторін. В тому числі, і з літератури, від улюблених поетів, від Івана Яковича Франка. В основному, це мої якісь особисті історії. Не буду цього приховувати.

NL: Які для вас найкомфортніші умови для роботи над створенням музики?

Х.С.: Не буває комфорних умов. Творчість завжди проявляється в дискомфорті. Хочеться написати пісню, коли на це зовсім немає ніякої можливості. Пригадую, найбільше пісень для цього альбому були написані ще у Львові, коли я жила у квартирі батьків. Мені вдавалося, коли не було нікого вдома, вибрати цей час, щоб написати пісню.

NL: У широкий прокат вийшов фільм «Крути 1918»,  до якого ви написали саундтрек та записали кавер на пісню «Океану Ельзи» «Холодно». Чи задоволені ви кінцевим результатом стрічки?

Х.С.: Я думаю, що це важлива тема, яка мала відбутися в українському кіно. Я знаю, що актори, режисери, продюсери та вся знімальна група зробили все для того, щоби фільм вийшов якомога кращий. Я теж старалась. Я з тих людей, котрі вболівають за якість українського кіно. Мені сподобалося, як зняті військові сцени. У мене були мурахи, я декілька разів просльозилася. Я переживала, як інтегрується пісня «Холодно» в цей фільм. Сама ідея написати свою інтерпретацію для мене була викликом. Я переживала. Це одна із моїх найулюбленіших українських пісень.

NL: Як Святослав Вакарчук відреагував на вашу роботу?

Х.С.: Пісня йому сподобалася.

NL: Як ставитеся до того, коли хтось робить кавери на ваші пісні?

Х.С.: Мені завжди це дуже приємно, я думаю, як і всім артистам та авторам. Хотілось би всіх виділити, але не має такої можливості. Тому інколи я просто роблю перепости на свою сторінку, коли дійсно дуже подобається. Але є такі красиві дівчатка, які на задньому плані вмикають задавки з мінусовими фонограмами та записують себе у Stories. До цього я не дуже добре ставлюсь.

NL: Які ваші улюблені фільми? Чи вистачає часу дивитися кіно?

Х.С.: Я – шалена кіноманка. Якщо я не читаю книжку, я дивлюсь фільм. Часто відвідую кінотеатри. Люблю фільми з низькими рейтингами. Як правило, це фестивальне кіно, має нішеву аудиторію, свої чари. Про те, що виходить у широкий прокат, так чи інакше я дізнаюсь. В один час я захоплювалася Шарлоттою Гінсбур. Тоді я передивилась всі фільми із її участю. Мені подобається такий принцип кіно-«запою». Неможливо назвати улюблений фільм, як і улюблену книжку чи пісню. Це все залежить від настрою. Але одні із найулюбленіших фільмів – це «Лоліта» Едріана Лайна 97 року, «Найкраща пропозиція». До речі «Лоліта» є однією і з улюблених книжок улюбленого письменника Володимира Набокова.

NL: Чи є жінка, якою ви зараз захоплюєтесь та ставите собі у приклад?

Х.С.: Так. Бріджит Бардо. По-перше, вона дуже красива жінка. По-друге, в неї дуже цікава доля. Мені імпонує її діяльність із захисту тварин. Я зараз стараюсь цю тему також пропагувати.

NL: Відомо, що в рамках флешмобу «#знімайхутро» ви сфотографувалися без одягу. Чи практикуєте взагалі ню-фотосесії?

Х.С.: Я проти роздягання на камеру. Звісно, в межах розумного, це може виглядати красиво та естетично. У випадку з цим флешмобом це було заради того, щоб привернути увагу людей, які залишають коментарі та вже тільки цим долучаються до дискусії, діляться цим зі своїми друзями.

Фото: Instagram – Христина Соловій (@soloviyka)

NL: До згаданої нами акції долучилися, до речі, багато зірок. Серед них артисти гурту «BAHROMA», які стали учасниками Нацвідбору на Євробачення 2019. Відстежуєте події конкурсу? Можливо, вболівали за своїх однодумців?

Х.С.: Мені дуже подобається ведучий Національного відбору на Євробачення Сергій Притула. Тому я часто переглядаю. Але, не скажу, що це головна тема року чи його початку для мене. Мені завжди цікаво, що там відбувається. Минулого року я була членом національного журі від України, тому, я думаю, що найближчі кілька років я буду слідкувати за Євробаченням.

NL: Виникало бажання самій позмагатися за право виступити на Євробаченні?

Х.С.: Поки що ні. В принципі, мене ніколи не приваблював цей конкурс. Я ніколи не бачила себе в ньому. Чому туди йти? Не знаю. Мені здається, що всі артисти йдуть туди за визнанням. Мене таке широке визнання ніколи не цікавило. Я спочатку хочу відбутися як артист. Відчути, що я можу сказати. Не вважаю, що на цей конкурс потрібно йти людині, яка не все сказала своєю творчістю і не сформувала свою позицію. Тим більш, що це ж політичний конкурс. Ти представляєш не просто себе, ти представляєш свою країну. А від України, особливо у Нацвідборі, можна спостерігати за багатьма внутрішньо неготовими до цього артистами, які показують щось зовнішньо.

NL: Давайте поговоримо про конкурс, що більш близький для вас. Ви стали півфіналісткою третього сезону «Голосу країни». Наразі шоу продовжується. Його штурмують багато молодих виконавців, проте після завершення сезону, про них забувають. Які ви можете дати поради молодим виконавцям, щоби такого не сталося?

Х.С.: Тут така делікатна ситуація. У кожного свій шлях. Я б порадила не намагатися нікому сподобатися – це по-перше. По-друге, щоб достукатися до своєї аудиторії, треба продовжувати робити те, що ти робиш, та вірити у це. Тоді обставини складаються так, що ти зустрічаєш людей, які тобі допомагають. Я не стукала у всі двері. У мене співпали декілька важливих факторів. І на «Голосі» я познайомилися зі Святославом Вакарчуком, і він мені допоміг.

NL: Що для вас популярність? Чи бували курйозні історії, пов’язані із фанатами?

Х.С.: Їх було немало, а тому вони забуваються. Проте, найкурйознішою, напевно, була та, коли я прийшла додому, і… Я взагалі стараюсь не афішувати місце свого проживання в Києві. Проте, там стояв хлопець дуже емоційно збуджений, хотів від мене, щоб я дала йому відповідь на якесь повідомлення, яке він мені декілька разів залишав у соціальній мережі. Спочатку мені було страшно, але потім я зрозуміла, що в принципі нічого страшного в цьому немає. Ми порозмовляли, мирно розійшлись і домовилися зустрітися на концерті. Таких ситуацій було декілька.

NL: Погодьтеся, ви і приватне життя своє стараєтесь не афішувати, аби такі хлопці розуміли, що у них немає шансів.

Х.С.: Якщо у моєму житті відбудеться якась важлива подія, я про це обов’язково скажу.

NL: Чи надходили вам пропозиції підтримати когось із політиків у передвиборчий період? Ви заявляли, що не підтримуєте ніякі політичні партії. Проте може були спроби у когось вас переконати?

Х.С.: Надходили. Я їх одразу відхилила. Якщо це стосується передвиборчої метушні, не хочу мати до цього відношення. Звичайно, є і заходи, в яких ти задумуєшся: брати участь чи ні. Багато політиків є меценатами, які спонсорують культурні події. Це хороший привід, аби відбувся концерт якогось молодого виконавця. Політики не завжди афішують своїми гаслами на цих подіях, інколи вони проходять беззвучно.

NL: Яку ціну вам пропонували?

Х.С.: Спочатку зазвичай питають про рівень зацікавленості. І коли я відповідаю «Ні», до назви гонорару просто не доходить. Я сама не веду переговори. Але в мене є декілька принципів, як цей, і я їх озвучую своєму менеджменту.

NL: Чи вважаєте ви, що музика повинна існувати окремо від політики?

Х.С.: Не зовсім. Це така делікатна тема, в якій дуже легко «зашкваритися» багатьом артистам. Я не те що не хочу «зашквартитися», мені просто неприємно перебувати в центрі таких подій. Це нечесно. Але, я не можу сказати, що артист має бути завжди поза політикою, без позиції. Особливо, коли в країні відбуваються такі події, як зараз, кожен художник (назвемо це так) має мати свою позицію. Не обов’язково про це кричати. Але він має бути гідним називатися українцем, і ця гідність має йти через його творчість. Ми живемо в такий споживацький час, коли все дуже швидко змінюється. З’являються нові обличчя. Ця епоха лайків все знецінює. Оцінює і знецінює водночас. Коли людина щось творить, в неї мусить бути позиція. І неважливо, скільки в тебе підписників, ти знаєш, що ти робиш, і для чого.

NL: Ви часто відповідаєте своїм підписникам у соцмережах?

Х.С.: Якщо мене це чіпляє, я відповідаю. Але, як правило, мої підписники пишуть мені компліменти, і я стараюсь ставити сердечка.

NL: Які плани на майбутнє? Коли чекати на омріяну вами платівку із Парижу?

Х.С.: Я не люблю говорити про свої плани. Як тільки я кажу, то виникають перепони, які заважають мені це зробити. Тож, як тільки – так зразу.

NL: Чи може є цілі записати дует з українською чи іноземною зіркою?

Х.С.: Саме так. Це буде сюрприз. Я не хочу його зіпсувати. Це відбудеться в кінці року.

NL: Це українська зірка?

Х.С.: Так.

NL: Чи можна вас десь почути російською мовою?

Х.С.: Ні. Я взагалі не розмовляю російською. Це принципова позиція. Я нею не відчуваю, і навряд чи нею напишу. Хоча, мені подобається її звучання. Подобається російська література. Деякі російські виконавці – Земфіра та Сплін. Інколи – Мумій Троль. У мене не було варіантів. Я народилась у галицькій родині з лемківським походженням. Не вивчала російської у школі, тільки в університеті. Проте у мене є друзі-іноземці, які краще розуміють російську, ніж українську. Так у світі повелося. Тож, коли я розмовляю з ними російською, вони кажуть, що у мене непогано виходить.

Интервью: Анастасія Михайлова
Фото: Антон Малиновський