«Можливо, Ілон Маск і взяв би мене на роботу, та я вирішив, що ракети почекають», – миколаївський морпіх

Прочитали: 1069

У 36-ій окремій бригаді морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського, що дислокується у Миколаєві, час від часу розповідають вражаючі історії своїх бійців, згадуя їхнє життя до російсько-української війни. Цього разу нас познайомили із Василем на позивний «Міллер», посилаючись на замітку інформаційного агенства Міноборони.


Після школи він обрав для себе амбітний фах – техніка-технолога виробництва ракетно-космічних літальних апаратів. Каже, що з дитинства мріяв працювати з механізмами, зброєю.

Тож подумав: «Навіщо вдовольнятись малим, якщо можна створювати ракети?».

Та й дідусь – відставний прапорщик − активно прививав любов до зброї та техніки. Та коли Василь пішов здобувати другу вищу освіту, також за спеціальністю ракетовиробництво, думка про військо, про те, що відбувається в Україні, не давала спокою.

— Хто знає, можливо, Ілон Маск і взяв би мене на роботу, та я вирішив, що ракети трохи почекають. Тож покинув навчання, бо зрозумів, що просто не пробачу собі, якщо і далі сидітиму за партою. Та й хороший товариш настільки рекламував службу в морській піхоті, розказував про традиції, братерство, елітарність, що я загорівся бажанням прийти не лише в конкретний батальйон, а й у конкретну роту! Так і зробив! Тепер служимо разом із другом. Приваблює, що це бойовий підрозділ, який практично увесь час проводить тут, на фронті… Та і на ППД ми гав не ловимо – стрибаємо з парашутами, адаптерами, тренуємось, готуємось… Я і не знав, що армію можна настільки любити!

Служить Василь відносно недовго – із 2019-го, та за цей час побачив уже багато. Каже: хоч нині й обіймає посаду оператора ПТУРа, та по факту є універсальним солдатом, як і більшість побратимів із його роти. Підрозділ «Міллера» тримає оборону на околиці Водяного, що останнім часом все частіше з’являється у фронтових зведеннях.

— Що цікаво, саме під час цієї ротації, значно частіше ворог відкриває по нас вогонь із важкого озброєння. Минулого року буквально кілька разів чув ворожу артилерію, а нині вона – регулярний «супутник».  А найгірше те, що днями ворог знову почав обстрілювати не лише наші позиції, а й саме село Водяне, вкотре продемонструвавши свою підступність.

І хоч від мрії займатись ракетами «Міллер» не відмовляється, зізнається, що поки що його місце тут!

Фото: 36 окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського