Мир очима дітей у відкритих текстах — це не гасло, а короткий перелік звичних дій. 12 червня 2025 року в київській книгарні «Сенс» ЮНІСЕФ презентував збірку «Поезія заради миру»: 30 віршів, відібраних із понад 8 тисяч, які діти й молодь України надіслали від старту ініціативи у 2020 році. Серед авторів збірки — десятирічна Вероніка з Миколаєва, вірш 2023 року. У фіналістах конкурсу 2024 року окремо названі Олексій Гінкул, 10 років, із Мішково-Погорілового, і Аліна Пасько, 13 років, із Зарічного.
Для Миколаєва це не абстрактна тема. Міський конкурс малюнка «Діти Миколаєва за мир!» щороку прив’язаний до 1 червня і проходить у виставковій залі палацу культури й мистецтв на вулиці Вадима Благовісного, 54. Положення конкурсу ділить учасників на три вікові групи: 5–9, 10–13 і 14–17 років. Це учні художньої школи, мистецьких відділень і гуртків, а не випадкова вибірка всіх дітей міста.
Нижче — лише ті формулювання, які можна прив’язати до імені, віку, місця й року. Окремі рядки не замінюють відповіді тих, хто вірш не надсилав і малюнок на конкурс не ніс.
1. Джерело дитячих відповідей
Пресреліз ЮНІСЕФ від 12 червня 2025 року фіксує обсяг: понад 8 тисяч віршів, у книжці — 30. На сторінці конкурсу пізніше вказано вже понад 9 тисяч: розбіжність пояснюється датою підрахунку, а не двома різними збірками. Завдання конкурсу однакове з року в рік — вірш українською від 4 рядків про мир і мрії про мирне життя. Вік учасників у правилах — від 8 до 24 років, тож у загальний кошик потрапляють і тексти, написані вже не дітьми.
Миколаївський малюнковий конкурс має інший вхід. Роботи приймають від вихованців клубних колективів і позашкільних мистецьких закладів міста. Кількість учасників 2025 року у звіті «Вечірнього Миколаєва» не названа: відомо про церемонію 1 червня, гран-прі, лауреатів першого ступеня без поіменного списку в цій публікації та дві спеціальні відзнаки — Діані Тацюк із дитячої музичної школи № 8 і Ніколь Лубковській із дитячої школи мистецтв № 2. Виставка працювала до 7 червня 2025 року.
Коротко. Вірші зібрані самоподачею на конкурс ЮНІСЕФ, малюнки — через мистецькі гуртки міста. Жодна з цих добірок не є опитуванням усіх дітей Миколаєва чи області.
Голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Мунір Мамедзаде на презентації збірки сказав, що діти пишуть не лише про страх і смуток, а й про любов і надію, і що в текстах є туга за відібраним війною разом із витримкою тих, хто мріє про спокійне завтра. Це позиція установи щодо всього масиву, а не висновок із миколаївської вибірки.
2. Що діти вкладають у слово «мир»
У вірші Вероніки з Миколаєва, 10 років, 2023 рік, мир не описаний як стан країни. Він зібраний із побутових втрат: «тепер ми не ходимо в гості, і бабуся не впізнає». Далі — прохання повернути на рік назад, щоб ходити в клас, щоб «були вдома всі тати». Мир тут дорівнює відновленню розкладу, який дитина пам’ятає особисто.
Олексій Гінкул із Мішково-Погорілового, фіналіст 2024 року, у тексті, вміщеному до тієї самої збірки, мріє, щоб школи знову ожили, а їхні поранені сірі стіни й далі плекали майбутнє України. У перекладі видання стіни названі загартованими в полум’ї війни. Мир у цьому уривку — не порожнє подвір’я, а будівля, яка знову працює як школа.
Аліна Пасько із Зарічного, 13 років, фіналістка того ж року, має у збірці вірш «Ти пам’ятаєш, як було?». Англомовна версія в книжці протиставляє «магічне, мирне» життя — школу й друзів — приходу війни в дім. Окремі українські рядки цього вірша у відкритому переказі видання не наведені, тому сюжет тут обмежений тим, що підтверджує сама збірка.
Малюнковий конкурс міста такої розшифровки сюжетів не дає. Голова журі Юрій Одробінський 1 червня 2025 року сказав, що цьогорічні роботи складніші емоційно, технічно й сюжетно, ніж попередні, і побажав, щоб спільне бажання «притягло Мир в рідній Україні». Які саме предмети діти намалювали — сонце, дім, прапор чи щось інше — у цьому звіті не перелічено. Без каталогу робіт повторювані образи малюнків називати не можна.
3. Відповіді й образи: що повторюється
Повтор підтверджується лише там, де є текст, а не там, де дорослий очікує побачити «типовий» дитячий малюнок. У трьох миколаївських і миколаївських обласних текстах збірки збігаються школа або клас і дім, у якому мають бути свої. Поле, птахи й калюжі є в іншому вірші тієї самої книжки — «Як я люблю гуляти в мирнім полі» — але автор цього фрагмента у відкритому уривку не прив’язаний до Миколаєва, тож до місцевого ряду його не додаємо.
Для зіставлення в збірці є пряме визначення. Станіслав, 8 років, Покровськ, 2023 рік, починає вірш питанням «А що таке мир?» і відповідає: щастя в очах, блакить неба, кохання в серцях, світле майбутнє, здійснення мрій. Це не миколаївський голос. Він показує інший спосіб сказати те саме слово: через ознаки, а не через список утрачених звичок.
| Автор | Вік і місце | Рік | Що в тексті стоїть на місці миру |
|---|---|---|---|
| Вероніка | 10 років, Миколаїв | 2023 | гості, клас, тати вдома, «на рік назад» |
| Олексій Гінкул | 10 років, Мішково-Погорілове | 2024 | школа, яка знову ожила |
| Аліна Пасько | 13 років, Зарічне | 2024 | пам’ять про школу й друзів до війни |
| Станіслав | 8 років, Покровськ | 2023 | щастя в очах, блакить неба, мрії |
Джерело: збірка ЮНІСЕФ «Поезія заради миру», презентація 12 червня 2025 року; списки фіналістів конкурсу 2024 року. Станіслав наведений для зіставлення, він не з Миколаївщини.
До 2022 року конкурс «Діти Миколаєва за мир!» уже був щорічним міським заходом на 1 червня: положення опубліковане на сайті департаменту культури, майданчик той самий. Після повномасштабного вторгнення назва не змінилася. Змінилася оцінка журі: у 2025 році роботи назвали складнішими емоційно, технічно й сюжетно. За рахунок чого саме — за рахунок сюжету війни чи за рахунок техніки викладачів — звіт не розкладає. Контраст є в словах журі, а не в підрахунку мотивів.
- Школа або клас як місце, куди можна повернутися.
- Дім, у якому є тато, а не лише спогад про нього.
- Час «до»: рік назад у Вероніки, пам’ять «як було» в Аліни.
- Відсутність каталогу малюнків: повтори на папері міста за 2025 рік не зафіксовані публічно.
Список тримається на трьох атрибутованих текстах області й на прогалині в звіті про малюнки. Четвертий пункт навмисно порожній: без опису робіт закономірність малюнка була б здогадом.
4. Межі цих спостережень
Матеріал покриває дітей, чиї тексти відібрали до збірки або до фіналу, і гуртківців, які подали малюнок на міський конкурс. Вероніка на момент вірша жила в Миколаєві й мала 10 років. Олексій і Аліна — сільські школи області, 10 і 13 років. Кіра Гранкіна, 11 років, Миколаїв, є у списку фіналістів 2025 року; тексту її вірша у використаних публікаціях немає, тому до таблиці її не поставлено.
Зібрані відповіді схожі на записки в шкільній скриньці пропозицій: видно, що поклали ті, хто писав, і не видно тих, хто скриньку не відкривав. Аналогія перестає працювати, щойно один вірш видають за частку від усіх дітей міста або області. Самоподача відсікає тих, хто не пише віршів, не ходить у художній гурток або чиї батьки заявку не понесли.
Важливо. Три миколаївські й обласні тексти плюс міський конкурс без опублікованої кількості учасників не дають підстави казати «діти Миколаєва вважають». Це голоси, які потрапили в документ, а не зріз віку.
Окремої межі вимагає вік правил ЮНІСЕФ: до 24 років. Фраза «дитячі відповіді» до всього масиву з понад 8 тисяч віршів не підходить. Для місцевого читання варто триматися авторів до 17 років — верхньої межі міського малюнкового конкурсу — і щоразу перевіряти вік у підписі.
Практичне правило просте. Рядок про мир можна цитувати, якщо поруч стоять ім’я або хоча б вік, місце, рік і назва збірки чи конкурсу. Якщо підпису немає, це вже переказ дорослого, а не відповідь дитини. Для малюнків правило жорсткіше: поки виставка на Благовісного не має публічного опису сюжетів, про «образи миру» в міському конкурсі 2025 року відомо лише те, що журі назвало роботи складнішими.
Чесне застереження: навіть атрибутований вірш — це текст, написаний для конкурсу, а не відповідь на анкету з однаковими питаннями. Дитина могла написати те, що від неї чекали в школі чи в гуртку. Різниці між «щирим» і «конкурсним» ці джерела не вимірюють, і замінювати одне іншим не варто.