Найважча ніч з початку війни. Миколаїв на ранок після обстрілів у світлинах

Майже 40 прильотів чули миколаївці за ніч на 31 липня. Вже декілька місяців російські війська нещадно обстрілюють місто-герой, руйнуючи усе навкруги, але ця ніч стала найважчою за увесь час. До самого ранку на Миколаїв сипалися «подарунки від звільнювачів». Загинуло дві людини – це подружжя Олексія та Раїси Вадатурських. У Офісі Президента кажуть, що це був цілеспрямований удар з ціллю вбиства Героя України.

Також були зруйнований найпопулярніший готель міста, школа, житлові будинки містян. NikLife побував в декількох місцях, де приземлились ворожі снаряди.

Під прицілом окупантів знову опинилася одна зі шкіл нашого міста. Декілька снарядів потрапили у двір навчального закладу, утворивши там багатометрову воронку. Всі вікна вибиті. Вибуховою хвилею їх винесло з усіх боків будівлі. Від металевих воріт не лишилося майже нічого. Рятувальники продовжують розбирати покрівлю і зносити уламки, що розлетілися на момент вибуху навколо.

У внутрішньому дворі будівля виглядає як «нежива». Чорні діри – замість вікон, зяючі просвіти від уламків, які покалічили фасад будівлі, зоставивши «глибокі порізи»... У воронці лежить багато різних речей і документів. На лавці у тіні лежить відкритий блокнот, а поряд ще один. Навкруги розкидані «Подяки», які так і не будуть нікому вручені, і впавший, але незламаний, стенд із державною символікою України, виглядає дуже символічно на фоні усієї розрухи.

Поряд зі школою невеличка будівля спалахнула після удару. Покрівлю знесло вщент, а з вікон виглядають вигорілі кабінети. Полум'я «з’їло» частину фасаду, а на місці вікон чорні сліди від вогню, які нагадують про нічну пожежу. Невеличкий кований навіс із білого перетворився на спалені темні обривки металу, а на стіні все ще висить графік роботи. Певно, він зміниться.

Вже у іншій частині міста в одному з провулків приватних будинків вщент розтрощені декілька будівель і з десяток понівечених від уламків.

Біля одного сидять люди, поліцейський спілкується із бабусею. У дворах за вирваним парканом люди продовжують розгрібати завали. По бокам вулиці лежить скло, частини покрівлі, вікна. Десь взагалі немає частини будинку, на дротах електроопор висить частина дерева. Залізні паркани вирвані з коренем і нагадують лабіринт, через них проглядається дитяча гойдалка. Із розбомбленого будинку вибігають два песика, машуть хвостами і забігають назад. Поки люди лагодять вікна і покрівлю в одному із будинків, з балкончика на другому поверсі виглядає рудий котик і уважно слідкує за чоловіком на даху.

Виїжджаючи із місяця нічного обстрілу, помічаєш, як жахливий пейзаж з розтрощених будинків перетворюється на буденну вулицю. І ніби нічого не сталося, ніби всі живуть своїм життям, але це тільки ілюзія і тінь війни назавжди залишиться поряд.

Фото: Марія Горшкова, спеціально для NikLife.