Батьки на Миколаївщині та відмова від ресторану в Парижі через росіян. Війна та волонтерство кулінарки Ольги Мартиновської

04.08.2022 15:47

Переможниця третього сезону шоу «МастерШеф» та суддя «МастерШеф. Професіонали 2» Ольга Мартиновська родом з Миколаївщини. З перших днів війни вона займається волонтерством та стала учасницею благодійного Марафону української кухні, що об’єднав вісім відомих шеф-кухарів. Серед їхніх справ — зібраний і переказаний на рахунок «Охматдиту» мільйон гривень, а також п’ять мільйонів на автівки захисникам Миколаївщини.

Зараз Ольга разом з шестирічною донькою Вірою знаходяться в Празі й готуються до переїзду в Париж. Як кулінарка зустріла звістку про війну, чому її батьки не виїжджають з Миколаївської області та чи готова вона повернутися в Україну Мартиновська розповіла в докладному інтерв’ю.

Також кулінарка розкрила, чому відмовилася від ресторану «Les Foodies» в центрі Парижа, керуючою та співвласницею якого стала у 2017 році.


— Олю, яким був ваш ранок 24 лютого?

— Я живу на Лівому березі Дніпра, біля мосту Дніпро. У нас, можливо, деяка ізоляція, тому я спала і нічого не чула. Прокинулася інтуїтивно — захотілося попити води, та і Віруня крутилася у ліжку. Було десь шоста ранку. Поки пішла на кухню, мені вже подзвонила мама і сказала: «Війна». Вона почала молитися, плакати. А я якось була на диво спокійна, сказала, що не треба паніки, що нас захистять. Пішла навіть в душ, зробила денний мейк, вирівняла волосся і сіла ще дивитись, як спить Віруня. Весь цей час мій Телеграм розривався від повідомлень від друзів та знайомих, які казали, що треба бігти в укриття. Але мені так не хотілося будити доньку…

— Залізні нерви!

— Так, у мене була якась досить спокійна реакція на стрес.

— Де була ваша мама у цей час?

— Вони з татом живуть у Миколаївський області. Але тоді нічого такого там не було, тому вони більше переживали за нас… Я дочекалася, поки Віруня прокинулася, сказала, що вона не іде в садочок. Я розказала, що трапилось, донька стала розпитувати, що таке війна. Я все розповідала, як дорослій…

— …і продовжували триматися.

— Знаєте, я розвалилася вже тільки тоді, коли покидала Україну. До того моменту я моталася по Києву, допомагала людям дістатися куди їм треба, готувала для ТРО. Не панікувала і весь час гадала, що ось-ось — і війна закінчиться. Але ми з донькою все довше сиділи в укритті, і я розуміла, що не можу так вчиняти з нею. Стало ясно, що події можуть затягнутися, тому вирішила їхати. Було важко покидати житло, країну. Ось тоді мене і накрило повністю.

Скажу відверто, це зовсім інше почуття, коли ти їдеш із країни як біженець, а не у справах, чи як турист. І мені дуже не хотілося це все перемішувати. Насправді ніхто нас ніде не чекав.

Ольга з батьками. Вони й зараз перебувають у Миколаївській області

— Ви були серед тих, хто не вірив, що росія таки нападе на Україну?

— Так. Весь час про війну мені говорили мама. Я ж напередодні війни поїхала з друзями до Грузії кататися на лижах, а мама приїхала до мене, щоб залишитися з донькою. Казала, якщо щось трапиться, то вона забере онуку і поїде до себе дому. А я відповідала, щоб вона не панікувала. Мабуть, я чогось не розуміла у політичному плані. Ці питання були для мене дуже далекими. Зараз, звичайно, помінялося.

— Гадала, що ви відразу поїдете до Парижу, з яким у вас багато чого пов’язано. У вас був ресторан в центрі міста.

— До того моменту наші відносини з партнерами по ресторану вже не були близькими. До того ж половина персоналу і мій партнер — росіяни. Наші погляди не збігалися, і ми розірвали ділові відносини. Я пішла з ресторану. Вважаю, що під час цієї війни для людей багато чого відкрилося в плані стосунків з близькими та партнерами. Але мене вже нічого не дивує і не «ламає». Особливо якщо порівнювати з тим, що зараз переживає наша країна.

— Ви поїхали з України разом з батьками?

— Ні, батьки досить живуть у себе в домі, в невеличкому селі в Миколаївській області. Поки що там тихо. У них велике господарство — поле, бджоли.

— Який же у вас був план?

— Ми виїхали з подругою і її донькою. Ціль спочатку була просто виїхати безпечно з України. Дивилися, де менша черга на кордоні, й в результаті виїхали в Молдову. Там ночували у друзів, а потім моя подруга, що живе в Празі, запросила нас до себе. Ось ми досі і живемо у нашого «ангела». Але коли Віруня піде до школи, ми переберемось до Франції.

— Новий ресторан не плануєте відкрити?

— Є таке в планах, але до цього треба ще зібратися морально. Знаєте, для мене, дуже активної, вмотивованої людини, зараз складні часи. Я ніколи не переживала такого періоду, коли просто нічого не хотілося робити — ні відкривати ресторан, ні готувати, ні худнути. Я хочу тільки прочитати новини про нашу перемогу.

— Немає думок повернутися до України?

— Для себе я вирішила, що поки не настане офіційної перемоги, не повернуся. Не уявляю, як зможу іти на роботу, залишивши дитину. Навіть на няню чи близьких. Тому заради доньки, за яку я одна несу відповідальність, буду тут. Вірочка хоче додому, але по-дорослому розуміє, що ми повернемось, коли буде все спокійно.

— І все ж таки, що спонукає вас сьогодні до дій?

— Для мене дуже важливо відчувати віддачу від справ. Ясна річ, зараз все змінилося, але я намагаюся допомагати як можу. Разом з фондом влаштовуємо великі благодійні заходи. Головне — не бути в розпачі та щось робити.

— Як вважаєте, війна ще довго буде?

— Я не експерт, але спілкуючись з людьми в Європі, багато хто говорить, що треба ставати песимістами й готуватися до довгої дороги. Вона буде важкою, болісною, зі смертями, але переможною.

Нагадаємо, що Мартиновська не забуває про рідний Миколаїв. Нещодавно вона оголосила збір коштів та необхідних речей для міста. На своїй сторінці в Instagram кулінарка розмістила звернення з переліком необхідного.

Последние новости

«Save Myko. Заради незламних»: у центрі Києва влаштували благодійний концерт, щоб забезпечити миколаївських захисників
14.08.22 15:06
«Хочуть бути на своїй землі», – чемпіон Олександр Абраменко про батьків, які досі мешкають у Миколаєві
13.08.22 18:15
Миколаївську школу верхової їзди евакуюють в Одесу. Аби транспортувати 30 коней до безпечного місця, знадобиться 5 поїздок по 170 км
13.08.22 11:47
«Це покоління зустріло війну, але це треба використати». Миколаївську молодь, яка присвятила себе волонтерству у час війни, привітав Віталій Кім
12.08.22 18:30
Миколаївець Роланд Байрозян презентував нову роботу — зменшену копію БМП-2 ЗСУ
12.08.22 15:37
«Дуже сподіваюсь, що ніяка нечиста сила не змінить наших планів»: сім’я Решетніків вирішила, де навчатимуться їх діти
12.08.22 15:04
«Миколаїв – то наша любов, гордість і біль». Команда «Дизель шоу» дарує рідному місту антидрон та створює свій благодійний фонд
11.08.22 21:15
«На півдні гаряче, настрій оптимістичний». Письменник Андрій Любка купив та привіз три автівки для захисників Миколаївщини
11.08.22 19:00
«Як можна говорити про безпеку в Харкові чи Миколаєві?!»: фронтмен «Без обмежень» закликав мирних мешканців евакуюватися
11.08.22 12:42
Історія миколаївської бандуристки Дар'ї Лелеко. Про чоловіка на війні, евакуацію з дочками до Латвії та боротьбу на культурному фронті
10.08.22 12:04