«Діти вже не дивуються, дорослі – мовчки якісно виконують свою роботу». Як бачать закривавлений Миколаїв фотографи Ліберови

02.08.2022 14:30

Подружжя одеських фотографів – Костянтин та Влада Ліберови – документує війну росії проти України у найнебезпечніших точках. Раніше пара фотографувала знаменитостей, але після повномасштабного вторгнення їхні об'єктиви направлені на злочини російської армії, героїзм воїнів, волонтерів та рятувальників, а також життя мужніх українців під час війни.

Вони були в Лисичанську, Сєверодонецьку, під Ізюмом, а також у Ірпені та Бучі в перші дні після звільнення. Їхні знімки у себе на сторінках в соцмережах постійно публікує Президент Володимир Зеленський.

Читайте також: «Наші люди могутніші за будь-які російські ракети», – Володимир Зеленський про Миколаїв, який щодня обстрілюють рашисти

В ефірі «Сніданку з 1+1» Костянтин і Влада розповіли, що, перебуваючи у Миколаєві, вперше за усі 5 місяців вторгнення вони по-справжньому злякалися. Вони застали наймасовіший обстріл міста – ніч, коли загинуло у своїй спальні подружжя Раїса і Олексія Вадатурських.

«Ця ніч стала першою, коли ми вперше за увесь період вторгнення злякались. Ми бували вздовж усієї лінії фронти, але ця ніч в Миколаєва була дуже гарячою», — розповів Ліберов.

Вони зазначили, що вже потрапляли під обстріли, деякі з них були навіть прицільними, коли стріляли буквально по них.

«Терор працює так, щоб кожен з нас боявся. І коли ти не знаєш куди прилетить, звідки. Думаєш, що можливо сьогодні це буде твоє вікно. Це дуже погана «лотерея». Адже коли ти їдеш лінією фронту, коли ти з хлопцями в окопах, то розумієш, де фронт, звідки летить. Ти чуєш «виходи» і готовий до цього, наскільки це можливо. А тут — ти нічого не знаєш, просто чуєш постійні вибухи», — діляться фотографи.

Сімейна пара зізнається, що у Миколаєві, попри жорстокі обстріли армією рашистів, жителі міста намагаються жити своїм звичайним життям.

«Наприклад, після вчорашньої ночі ми пішли та поснідали в ресторані. Тобто люди адаптувались максимально, вони намагаються працювати, підтримувати бізнес, при цьому коли лунає тривога — усі спускаються та ховаються. Але треба розуміти, що тривога, як правило, працює на ракетні обстріли. Коли це артилерія, касетні снаряди — ти не можеш бути готовим», — наголосила Влада.

Зазначимо, в архіві у фотографів є сильні кадри з найтяжчих днів для Миколаєва. NikLife пропонує подивитися, яким відомі фотографи побачили «місто на закривавленій хвилі».


Серпень. «Знову масований ракетний обстріл. Постраждали приватні будинки, гуртожиток, та об‘єкт інфраструктури, зокрема постраждав резервуар з маслом. Страждають не тільки наші міста, але й екологія. Про те, як ризикують своїм здоров‘ям наші рятувальники - я просто мовчу. Мені, як не підготовленій людині, після години знаходження на об‘єкті просто необхідно випити атоксил, інакше підступає нудота та слабкість. Вже вкотре ці обстріли не мають нічого спільного з військовою інфраструктурою. Світ, не мовчи!» підписує знімки Костянтин.


«Mykolaiv in 4 stories. 1-3. Палаючі через обстріли ліси під Миколаєвом. 4-5. Люди допомагають один одному. Волонтери @mykolayiv_help організували наймасштабнішу видачу гуманітарної допомоги в місті. Вони роблять дуже багато для міста, але постійно не вистачає коштів. Ви можете підтримати їх! 6. З 12 квітня, в наслідок ворожого обстрілу, в Миколаєві немає питної води. Регулярно її тонами завозять волонтери з Одеси, але цього всеодно не достатньо. 7-8. Похорон волонтера червоного хреста, який загинув в своїй квартирі від ракетного удару. Хлопець возив допомогу та займався евакуацією з гарячих точок, але ракета дістала його у власному ліжку. Це величезна втрата. 9-10. Рятувальники ДСНС виносять двигун від ракети, який впав, пробивши дах, в житлову квартиру. Ти ніколи не знаєш, де і як тебе наздожене війна».


Липень. «Ніч в Миколаєві видалась справді страшною. Численні ракетні обстріли иа обстріли касетними бомбами. Всі цілі - виключно, і я це підкреслюю, об‘єкти цивільної інфраструктури. Школа, приватний будинок (є загиблі), готель, спортивний комплекс, та безліч квартир постраждало від ураження касетними знарядами. Десь о першій ночі ми прокинулись від потужного вибуху та білого спалаху, нічого не розуміючи, спочатку накрив собою Владу, потім стягнув на підлогу. Так ми просиділи десь годину. Це була перш ніч за війну, коли ми справді злякались. А ми були багато де, не раз потрапляли під обстріли, і багато чого бачили. Зранку Влада відписала батькам. Ми живі, все в порядку. Ми тут, і ближчим часом не плануємо нікуди їхати. Буде важко. Наші хлопці роблять успіхи на фронті, саме тому ворог буде робити все можливе, щоб залякати цивільних, щоб послабити той міцний тил, яким ми всі є для наших ЗСУ. Не дочекаються».



«О десятій ранку касетними знарядими обстріляли зупинку громадського транспорту. П‘ятеро загиблих. Багато поранених. Касетні знаряди заборонені в усьому світі Женевською конвенцією. Знаєте, чому? Нижче приведу слова знайомого військового медика, який описує принцип роботи цієї зброї: «Він (знаряд) взривається в повітрі, розкидаючи «бомбочки» на досить велику площу. Ці бомбочки детонують, вже знайшовши перешкоду - ґрунт, асфальт. Найгірше коли є дерева - вони детонують, потрапивши в них, викидаючи сотні і тисячі вражаючих елементів. Деякі «бомбочки» детонують з затримкою - хтось кинувся допомагати ураженим - вибух - ще жертви».

Ці знаряди - засіб масового вбивства. Фактично неконтролюємий: тобто, якщо ти вже б‘єш їм по місті, це 100% будуть людські жертви. Це саме те, що їм потрібно. Терор. Страх. Налякати нас так, щоб ми погодились на будь-які умови, тільки б це припинилось. Як цивільних, так і військових: вчора розповсюджене відео з катуваннями військовополонених. Сьогодні - вбивство наших хлопців в Оленівці. Друга Катинь. Але з нами це так не працює. З кожним актом жорстокої агресії, ми стаємо тільки сильніше та впевненіше у своїй правоті. Ніколи кат не стане братом. І чим сильніше біситься ворог - тим ближче ми до перемоги. Головне вистояти. Я знаю, ми зможемо».


«Діти вже не дивуються, дорослі - мовчки і якісно виконують свою роботу».


Квітень. «Ещё совсем недавно Украина, наряду с развитыми современными государствами, активно становилась на путь сортировки мусора и осознанного потребления. Сегодня же жители города Николаев собирают в пластиковые баклажки воду из ливневок, источников и крыш, потому что с 12 апреля российской ракетой в городе было перебито водоснабжение.

Я пишу этот пост в надежде, что его увидит как можно больше российской аудитории. Статистика говорит, что какие-то подписчики из рф у меня все ещё остались. Посмотрите, что вы принесли в мою страну. Своим молчанием, своим согласием, своим «мы ни на что не влияем». Так выглядит война. Ваши источники никогда не скажут вам правду. Западным вы не верите. Что ж, тогда посмотрите эти фотографии. Я - не сми. До войны я был абсолютно аполитичен, у меня были сотни учеников из россии, учеников, благодарных мне и уважающих меня. Я не журналист. Сегодня мне никто не платит. У меня нет редакционных заданий. У меня нет начальника или руководителя. Просто мы с моей женой и ее сестрой катаемся по городам Украины и общаемся с теми, кого коснулся «русский мир». Это обычные простые и ни в чем не виновные люди.

Пожалуйста, посмотрите на лица людей на этих кадрах. Посмотрите и поймите, что нас не сломить. Нам всем есть за что бороться. За несколько дней, после того, как были сделаны эти кадры, волонтеры города Одесса бесплатно организовали более 20 тонн воды и бесплатно же доставили эту воду в Николаев. Мы помогаем друг другу. Мы поддерживаем друг друга. Абсолютно незнакомые люди за считаные дни правдами-неправдами из-под земли достают все, что угодно, для таких же незнакомых людей. Мы едины, как никогда. И как бы сегодня ваши солдаты ни разрушали наши города, как бы при этом некоторые из вас ни злорадствовали «зато у нас нет войны», это чувство единства и братства останется с нами навсегда. Мы все отстроим. А с чем останетесь вы?».


Березень. «Покажите им русский мир!» - фраза, которую не сговариваясь повторяли жители обстрелянного микрорайона Соляные в городе Николаев. Накануне, днём раньше, российская кассетная ракета упала в нескольких метрах от супермаркета АТБ. Люди стояли в очереди за хлебом. Девятеро из них никогда не вернутся домой».


Проте, додамо, що подружжя паралельно робить зйомки для військових, які одружуються під час війни. Так, Костянтин фотографував, як на передовій Миколаївщини бієць ЗСУ обвінчався із коханою.

Фото: @libkos.

Последние новости

Стала між нами стіна. Ілюстрації Міті Фєнєчкіна
03.08.22 15:00
«Діти вже не дивуються, дорослі – мовчки якісно виконують свою роботу». Як бачать закривавлений Миколаїв фотографи Ліберови
02.08.22 14:30
Де знайти українські книжки в світі. Повний список можливостей
29.07.22 20:30
Десять хвилин тиші. Миколаїв — українське місто на передовій
26.07.22 14:15
Історичний візит до Штатів. Символічні образи Олени Зеленської від українських дизайнерів
22.07.22 13:00
«У Миколаєві треба постійно бути включеним». Історії трьох жінок про життя в місті, яке щодня обстрілюють
13.07.22 11:00
Как балерина Национальной оперы Леся Воротнюк сменила пуанты на берцы, чтобы бороться за жизни и независимость Украины
03.07.22 13:17
«Этот город строг и хорош. Основательно, черно-бело. И при этом – откровенно хорошо»: Николаев в строках Мартина Бреста
01.07.22 19:00
Список николаевских заведений, которые продолжают работу во время войны
13.06.22 14:30
«Українці для мене герої цього божевільного часу»: хто такий Хосе Андрес, який понад 10 років годує людей у гарячих точках, а тепер дістався Миколаєва
08.06.22 11:00