Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1036-р лишається базовим папером, за яким добудовують станцію біля Южноукраїнська. У пошуку її часто запитують як Ташлицька ГЕС, хоча офіційна назва — Ташлицька гідроакумулююча електростанція, Ташлицька ГАЕС. Це не річкова станція звичайного типу: оборотні агрегати вночі закачують воду у верхню водойму, а вранці й увечері спускають її вниз і віддають електроенергію в мережу.
Для мешканців Южноукраїнська, Вознесенська, Арбузинки й сіл уздовж Південного Бугу послідовність рішень важлива саме зараз. У квітні 2025 року пройшли громадські слухання щодо завершення агрегатів 3–6 із підняттям Олександрівського водосховища, у червні 2026-го Національне антикорупційне бюро повідомило про підозру в схемі на добудові, а в липні 2026-го Миколаївський окружний адміністративний суд скасував погодження Міністерства культури на позначку 16,9 м. Від цих документів залежить, чи лишається нижня водойма на вже робочій відмітці.
Нижче — місце станції в Південноукраїнському енергокомплексі, проєктні рішення з датами, пуски агрегатів, зв’язок із водоймою й перелік паперів, за якими статус можна звірити без чуток.
Назва і місце в енергокомплексі
Скорочення «ГЕС» у запиті з’явилося через звичку називати будь-яку станцію на воді гідроелектростанцією. У реєстрах і розпорядженнях уряду фігурує Ташлицька ГАЕС: гідроакумулююча, тобто така, що накопичує енергію у вигляді піднятої води, а не лише пропускає стік річки. Поруч, на тій самій греблі Олександрівського водосховища, працює окрема Олександрівська ГЕС — мала руслова станція на два агрегати сумарною встановленою потужністю 11,5 МВт. Її не слід плутати з Ташлицькою ГАЕС.
Майданчик розташований у Миколаївській області, приблизно за три кілометри на південь від Южноукраїнська і на захід від Арбузинки. Станція входить до Південноукраїнського енергокомплексу разом із Південноукраїнською АЕС і Олександрівською ГЕС. Власник — державне підприємство «НАЕК „Енергоатом“». Верхня водойма відділена земляною дамбою від Ташлицького ставка-охолоджувача АЕС і прямого гідравлічного зв’язку з ним не має. Нижня водойма — Олександрівське водосховище в каньйоні Південного Бугу.
Розрахунковий напір у довідниках наводять близько 88 м. Діаметр робочого колеса насос-турбіни — 6,3 м, частота обертання — 136,4 оберти за хвилину. Ці параметри пояснюють, чому станцію шукають і як «ГЕС», і як регулятор південної енергосистеми: вона не замінює атомні блоки, а підхоплює ранкові й вечірні піки.
Проєктні рішення та початок робіт
Проєкт енергокомплексу інститут «Укргідропроект» підготував у 1980 році, спорудження Ташлицької ГАЕС почалося 1981-го. У первинній схемі закладали шість оборотних агрегатів орієнтовно по 150 МВт у турбінному режимі й чотири звичайні гідроагрегати по 250 МВт, а вище за течією — Костянтинівську ГЕС-ГАЕС з окремим водосховищем. Цей склад до будмайданчика в повному обсязі не дійшов.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 жовтня 1989 року № 271, ухваленою за підсумками державної екологічної експертизи, будівництво Костянтинівського водосховища і Костянтинівської ГЕС-ГАЕС припинили. Ташлицьку ГАЕС тоді обмежили трьома агрегатами, а прямий зв’язок системи охолодження АЕС із верхнім басейном і річкою виключили. Наступний урядовий папір — розпорядження Кабінету Міністрів від 17 червня 2002 року № 342 — затвердив проєкт завершення, але 21 листопада 2007 року його скасували.
Чинним лишилося розпорядження № 1036-р. Ним затверджено проєкт завершення, розроблений ВАТ «Укргідропроект» і рекомендований Центральною службою Укрінвестекспертизи. Строк завершення в документі — 2010 рік. Мінпаливенерго доручили ввести агрегати 1–3, а питання про розконсервування агрегатів 4–6 вирішити окремо, з урахуванням досвіду експлуатації і моніторингу довкілля. Саме цей пункт пояснює, чому шість машин у проєкті не означають шести машин у роботі.
Будівництво та введення потужностей
Перший гідроагрегат пустили 14 вересня 2006 року в насосному режимі, 16 жовтня 2006-го — у генераторному. Акт приймання на сайті Южноукраїнської АЕС датовано 28 грудня 2006 року. Другий агрегат прийняли 31 серпня 2007 року; англомовні довідники окремо фіксують пуск 21 липня 2007-го в генераторному режимі й 24 липня — у насосному. Для двох машин станція наводила 302 МВт у генераторному режимі й 433 МВт у насосному.
Третій агрегат після пуску перших двох законсервували. Роботи активізували у 2019 році. 13 грудня 2021-го встановили блоковий трансформатор, 22 грудня 2021-го провели випробувальний пуск. 31 травня 2022 року тодішній голова «Енергоатому» Петро Котін повідомив, що гідроагрегат № 3 підключено до енергосистеми, і назвав додаток близько 150 МВт маневреної потужності. Окремого публічного акта промислової експлуатації у відкритих реєстрах на осінь 2026 року немає, тому частину довідників і далі позначає станцію як таку, що добудовується.
Агрегати 4–6 у промислову експлуатацію не введено. Строк 2010 року з розпорядження № 1036-р минув, а пункт про розконсервування лишився прив’язаним до моніторингу, а не до автоматичного продовження будови. На практиці етапи накладаються: будівля станції й тунельні водоводи розраховані на шість машин, частина споруд уже стоїть, тоді як дозвіл на підняття нижньої водойми й поставка обладнання йдуть окремими треками й зриваються незалежно один від одного.
| Показник за № 1036-р | Агрегати 1–3 | Агрегати 1–6 |
|---|---|---|
| Потужність у турбінному режимі | 453 МВт | 906 МВт |
| Потужність у насосному режимі | 670 МВт | 1378 МВт |
| Річне виробництво | 485 млн кВт·год | 760 млн кВт·год |
| Персонал | 174 особи | 271 особа |
Джерело: розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1036-р; кошторис у цінах документа — 3 377 289,557 тис. грн, з них на соціальні та екологічні заходи 316 180,5 тис. грн; строк завершення в тому ж розпорядженні — 2010 рік.
Де графік зсувається
Пуск перших двох агрегатів і затвердження проєкту завершення йшли майже паралельно: машини вже працювали, коли уряд 21 листопада 2007 року перезатвердив титул будови й скасував розпорядження № 342. Третій агрегат від випробувань у грудні 2021-го до повідомлення про підключення в травні 2022-го пройшов окремий зимово-весняний відрізок. Добудова 4–6 від 2010 року розтягнулася більш ніж на п’ятнадцять років і досі залежить від водойми, експертизи й контрактів, а не від календарної дати в титулі.
Типовий зсув виглядає так. У контракті на добудову стоїть один строк, роботи зриваються, і замість розірвання з’являється додаткова угода з новим переліком і новим дедлайном. За повідомленням НАБУ і САП від 2 червня 2026 року, на добудові Ташлицької ГАЕС таких угод було понад 70, попри зрив строків і процедуру банкрутства підрядника. В одній із них комплект обладнання автоматизованої системи управління придбали більш ніж за 305 млн грн; слідство оцінює завищення майже в 170 млн грн. Це версія слідства і повідомлення про підозру, не вирок.
Водойма та екологічні рішення
Нижня водойма Ташлицької ГАЕС — Олександрівське водосховище. У квітні 2010 року його рівень підняли до відмітки 16,0 м і вперше використали як водний акумулятор: за повідомленням пресслужби Южноукраїнської АЕС, додатково затримали близько 10 млн кубометрів паводкової води. До 1 вересня 2010-го цей об’єм спрацювали, відмітка повернулася до 14,7 м, яку тоді називали достатньою для двох діючих агрегатів і третього, що був у будівництві. Робочою позначкою проєкту добудови в матеріалах 2023–2025 років лишається 16,0 м.
Планована діяльність «Енергоатому», винесена на громадські слухання 10 квітня 2025 року, — завершення станції у складі агрегатів 3–6 з підвищенням Олександрівського водосховища з 16,0 м до 16,9 м, тобто на 0,9 м. У презентації звіту з оцінки впливу на довкілля серед наслідків назвали збільшення площі водосховища на 0,38 кв. км і затоплення додаткових ділянок. Раніше, у 2021 році, публічно обговорювали й вищу позначку — 20,7 м. Вона в матеріали слухань 2025 року як обраний варіант не ввійшла.
Позиції сторін не збігаються з установленими відмітками. Замовник на слуханнях пов’язував підняття з регулюванням південної енергосистеми і санітарним popуском нижче комплексу. Природоохоронні організації, зокрема щодо національного природного парку «Бузький Гард» і ландшафту Буго-Гардівської паланки, критикували звіт і вказували на рідкісні рослини кам’янистих схилів. Це застереження учасників процедури, а не висновок суду про вже затоплені гектари. Рівень 16,9 м станом на літо 2026 року не реалізовано.
Важливо. Позначка 16,0 м — уже застосовувана відмітка водосховища. Позначка 16,9 м — параметр планованої діяльності в звіті оцінки впливу на довкілля і в погодженні Мінкульту від грудня 2024 року, яке 16 липня 2026 року Миколаївський окружний адміністративний суд визнав протиправним і скасував. Рішення може бути оскаржене в апеляції, тому перевіряти треба і реєстр судових рішень, і сам текст постанови, а не переказ.
Поточний статус і документи для перевірки
На осінь 2026 року Ташлицька ГАЕС — діючий об’єкт Південноукраїнського енергокомплексу з двома агрегатами, прийнятими у 2006–2007 роках, і третім, який «Енергоатом» у травні 2022-го назвав підключеним до мережі. Проєктна потужність трьох агрегатів у турбінному режимі за розпорядженням № 1036-р — 453 МВт. Агрегати 4–6 не введені. Добудова прив’язана до підняття Олександрівського водосховища до 16,9 м, але погодження Міністерства культури на цю частину суд скасував, апеляційний строк на момент публікацій 16–17 липня 2026 року ще не був вичерпаний.
Найсильніше заперечення проти ставки на документи звучить просто: агрегати вже крутяться, отже папери про 2010 рік і суд 2026-го на роботу станції не впливають. На два перші агрегати це частково правда — вони в експлуатації без позначки 16,9 м. На добудову 4–6 теза не тримається. Розпорядження № 1036-р само відклало розконсервування цих машин до окремого рішення після моніторингу, строк 2010 року зірвано, а липневе рішення суду прибрало одне з погоджень саме на підняття води. Поки апеляція не змінить постанову, третя черга не має цього дозволу Мінкульту.
Щоб не зійти з графіка перевірок, варто тримати чотири джерела, а не стрічку переказів:
- Розпорядження Кабінету Міністрів від 21 листопада 2007 року № 1036-р на zakon.rada.gov.ua — чинний титул, потужності 453/906 МВт і строк 2010 рік, який уже минув.
- Єдиний реєстр судових рішень — постанова Миколаївського окружного адміністративного суду, оприлюднена в середині липня 2026 року, про скасування погодження Мінкульту від грудня 2024 року щодо позначки 16,9 м, плюс позначка про апеляцію.
- Повідомлення НАБУ і САП від 2 червня 2026 року — підозра щодо понад 70 додаткових угод і оцінки завищення близько 170 млн грн; це не заміна судового вироку.
- Матеріали оцінки впливу на довкілля слухань 10 квітня 2025 року — планована діяльність з агрегатами 3–6 і різницею рівнів 0,9 м, окремо від уже робочої відмітки 16,0 м.
Якщо в реєстрі з’явиться апеляційна постанова або новий висновок з оцінки впливу, саме вона, а не коментар на слуханнях, змінює статус третьої черги. Пуск перших агрегатів цей пакет не скасовує.
Практична звірка для кам’янецького берега виглядає так. Беремо робочу відмітку 16,0 м, зафіксовану ще навесні 2010 року, і планову 16,9 м зі слухань 10 квітня 2025-го: різниця 0,9 м, у матеріалах звіту їй відповідала додана площа 0,38 кв. км. Це не площа, яка вже пішла під воду. Далі дивимося календар: від строку завершення в розпорядженні № 1036-р (2010) до літа 2026-го минуло 16 років, агрегати 4–6 за цей час не прийняті.
Окремо рахуємо гроші слідства, не змішуючи їх із кошторисом 2007 року. Кошторис у розпорядженні — 3,377 млрд грн у тодішніх цінах, з них 316,2 млн грн на соціальні та екологічні заходи. Повідомлення НАБУ від 2 червня 2026 року стосується іншої суми: комплекту автоматики більш ніж на 305 млн грн і заявленого завищення майже на 170 млн грн через додаткові угоди. Поки немає вироку, у місцевому обліку це підозра, а не списаний збиток.
Для графіка достатньо однієї перевірки на квартал: чи з’явилася апеляція на липневу постанову, чи змінився висновок з оцінки впливу, чи «Енергоатом» оприлюднив акт по третьому агрегату. Якщо цих трьох паперів немає, статус лишається тим самим — два прийняті агрегати, третій із повідомленням про підключення у 2022 році, добудова 4–6 без реалізованої позначки 16,9 м.