Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 1995 року № 935 Тилігульський лиман включено до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення. Сама водойма при цьому лишається лиманом на межі Одеської та Миколаївської областей: східний берег і частина акваторії належать Миколаївщині, західний — Одещині. Довжина в довідниках коливається від 60 до 80 км, площа — від 135 до 170 км², бо рівень води нестабільний.
Для мешканців Березанської та Коблівської громад різниця між лиманом і однойменними парками має практичний зміст. У грудні 2025 року Коблівська сільська рада підтримала проєкт зміни меж регіонального ландшафтного парку, у травні 2026-го аналогічне погодження дала Березанська селищна рада. Поки обласна рада не затвердить нові межі, чинним лишається рішення 1995 року, і саме його номер варто тримати під рукою, коли йдеться про обмеження на узбережжі.
Далі — де саме проходить миколаївська частина лиману, звідки назва і як утворилася водойма, чим лиман відрізняється від парків і заказника на пересипі, і де звіряти актуальні межі та умови доступу.
Географічне положення
Тилігульський лиман лежить на північно-західному узбережжі Чорного моря, між долинами Дніпра і Дністра. Вісь витягнута майже з півночі на південь. Адміністративна межа Одеської та Миколаївської областей проходить акваторією: миколаївський берег — східний, одеський — західний. Найближчі населені пункти Миколаївщини — Березанка і Коблеве, на одеському боці — Кошари, Сичавка, Курісове.
У матеріалах, які супроводжували створення регіонального ландшафтного парку, довжину по осьовій лінії оцінювали приблизно в 60 км, з них близько 45 км — у межах Миколаївської області, а площа водної поверхні на миколаївському боці — близько 47 км². Інші довідники дають довжину до 80 км і загальну площу до 170 км². Розбіжність не помилка однієї карти: міряють то водне дзеркало, то всю улоговину разом із верхів’ям, а дзеркало змінюється разом із рівнем.
Найбільша ширина — 3,5–4,5 км, місцями водойма звужується до 0,2 км. Середня глибина близько 5 м, максимальна в різних зведеннях — 19–21 м. У лиман впадають Тилігул, Царега, Балай. Царега виходить на миколаївський берег біля Ташинської затоки. Від моря лиман відділяє піщано-черепашковий пересип: у описах ширина близько 4 км, довжина до 7 км, ці два виміри в джерелах інколи міняють місцями.
| Показник | Значення в довідниках | Примітка |
|---|---|---|
| Довжина | 60–80 км | близько 45 км у межах Миколаївщини |
| Ширина | 0,2–4,5 км | найвужчі ділянки у верхів’ї |
| Площа дзеркала | 135–170 км² | залежить від рівня води |
| Максимальна глибина | 19–21 м | середня — близько 5 м |
| Миколаївська акваторія | близько 47 км² | оцінка в описі парку 1995 року |
Джерело: зведені довідкові описи лиману та матеріали до створення РЛП «Тилігульський», різні роки вимірювань.
Координати центральної частини в картографічних сервісах тримаються біля 46°50′ північної широти і 31°06′ східної довготи. Для мешканця Миколаєва це не міська водойма: лиман починається за Березанкою, на межі з Одещиною, і тягнеться до пересипу біля Коблевого.
Походження назви та формування
Назва походить від тюркського Deli Göl — «буйне озеро». У довідниках це пов’язують із долинними вітрами, які йдуть уздовж улоговини, з півдня на північ і назад, і швидко міняють погоду над водою. Річку, що сформувала долину, називають так само — Тилігул.
Лиман — затоплене морем пониззя цієї річки. У голоцені морська вода заповнила ерозійну улоговину. У XVIII–XIX століттях стік у море перекрив пересип: клімат ставав сухішим, річка міліла, гирло замулювалось, уздовжбереговий потік наносів наростив бар. На пересипі лишилися солончаки і дрібні солоні озера. Це не коса курорту і не окремий лиман: пересип — бар’єр між Тилігульським лиманом і морем.
Зв’язок із морем після утворення бару був періодичним: промоїни з’являлися під час штормів і високої води. У 1958–1959 роках для рибного господарства прорили канал завдовжки близько 3,3 км, згодом його занесло. Реконструкцію почали у жовтні 2016 року, шлюз звели між Сичавкою та Коблевим. За повідомленням Укрінформу, морську воду пустили наприкінці 2017 року; у локальних звітах дата відкриття — 27 грудня. До реконструкції солоність перевищувала 30‰, тоді як у Чорному морі вона близька до 16–18‰. Поточну солоність без свіжого виміру називати не варто: вона змінюється від сезону і від того, чи працює канал.
Природоохоронні території навколо лиману
Лиман, парк і заказник — три різні об’єкти. Водойма існує незалежно від охоронного статусу. Режим з’являється там, де межі затвердив документ.
Рішенням Миколаївської обласної ради від 28 квітня 1995 року № 8 створено регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» площею 8195,4 га. До нього увійшли землі тодішніх сільрад Березанського району: Ташинської (3507,4 га), Анатоліївської (1564,2 га), Коблевської (1430,1 га), Червоноукраїнської (1109,9 га) і Краснопільської (583,8 га). Парк займає східне узбережжя і прилеглу акваторію по межі з Одеською областю, а не весь лиман. Дирекцію утворили розпорядженням голови облдержадміністрації від 26 листопада 2001 року № 698-р.
На західному березі діє окремий регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» вже Одеської області. На пересипі є орнітологічний заказник — він теж не збігається з парком. Рамсарське угіддя «Тилігульський лиман» (постанова № 935, у міжнародному переліку — від 23 листопада 1995 року, ділянка № 766) охоплює акваторію і прибережні мілководдя обох областей; у українських зведеннях його площа подається близько 22,5 тис. га, в інших списках — 26 тис. га. Смарагдова мережа і ключова орнітологічна територія — ще два шари обмежень, їхні контури теж не дорівнюють береговій лінії.
Межу парку зручно порівняти з межею земельної ділянки біля вулиці: вода видно всім, а режим діє лише всередині відведеного контуру. Аналогія закінчується там, де контур не збігається з видимим берегом: частина акваторії в парку, частина степового схилу — ні, і навпаки, а після топографічної зйомки площа виявилася більшою за цифру 1995 року.
Саме цю різницю зараз проходять громади. Коблівська сільська рада у грудні 2025 року підтримала проєкт, за яким оновлені межі парку мали б охопити 9900,3 га, з них 4723,4 га — у Коблівській громаді. Березанська селищна рада 26 травня 2026 року погодила 5124,8 га в межах громади, за рахунок Краснопільського і Ташинського округів. Це погодження для подальшого затвердження, не заміна рішення № 8. Поки обласна рада не ухвалить новий акт, у довідках і спорах спираються на площу 8195,4 га і перелік сільрад 1995 року.
Запитання про Тилігульський лиман
Нижче — те, що найчастіше з’ясовують мешканці Миколаївщини, коли чують одну назву для води, парку і пересипу.
Де розташований лиман відносно Миколаєва
Водойма на південному заході області, на межі з Одещиною. Миколаївський бік — східний берег у Березанській і Коблівській громадах. До міста Миколаєва це заміська відстань: ближче Березанка і Коблеве, не Бузький лиман і не інгульська затока.
Верхів’я живить річка Тилігул, яка тече переважно одеською територією. Миколаївська ділянка — середня і нижня частина східного берега до пересипу.
Що означає назва Тилігул
Від тюркського Deli Göl, «буйне озеро». Так само називають річку, чиє затоплене пониззя стало лиманом. Окремої «офіційної» етимології в рішенні облради немає: це довідкове пояснення, яке повторюють географічні описи.
Чим лиман відрізняється від парку
Лиман — водойма. Парк на Миколаївщині — установа і територія за рішенням облради від 28.04.1995 № 8, 8195,4 га східного узбережжя і частини акваторії. Одеський парк із тією самою назвою — інший об’єкт іншої обласної ради. Заказник на пересипі і рамсарське угіддя теж не замінюють жодного з парків.
Де перевірити доступ до узбережжя
Актуальний режим не випливає з назви лиману. Його дає дирекція РЛП «Тилігульський», управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОВА і публічна кадастрова карта щодо конкретної ділянки. Рішення сільських рад 2025–2026 років про зміну меж треба звіряти з актом обласної ради: без нього чинне рішення № 8.
Оголошення про шторм, розмінування або тимчасове закриття ділянки берега публікують військова адміністрація і громада. Довідник цього не замінює.
Типова ситуація: мешканець Коблевого хоче зрозуміти, чи ділянка біля східного берега в парку. Спершу дивиться рішення облради від 28.04.1995 № 8: Коблевська сільрада тоді дала 1430,1 га. Потім звіряє кадастровий номер ділянки з контуром парку в управлінні екології. Якщо ділянка потрапляє в 4723,4 га, які громада погодила у грудні 2025 року, це ще не автоматична заборона і не автоматичний дозвіл — новий контур чекає обласного затвердження.
Той самий порядок для Ташинського і Краснопільського округів: у рішенні 1995 року за ними 3507,4 га і 583,8 га, у травневому 2026 року погодженні Березанської ради — 5124,8 га на всю громаду. Поки номер нового обласного рішення не з’явився, у листуванні з парком і в суді працює акт 1995 року, а не площа з топографічної зйомки.
Воду, парк і пересип у такому запиті розділяють одразу. Лиман є і без парку. Режим стоїть на номері рішення і на межі, яку цей номер описує.